Дай взлететь - 60mm

Куда несёт меня судьба,

Что ждёт, что предстоит увидеть мне?

Что предначертано?

Тебе знакомы мои вопросы, найди ответы…

Раскрой мои секреты!

Бежать в бреду от себя…

Нет, это не про меня, для всех я вся!

И пусть заведомо

Кому-то ползать, а мне…

А мне летать, сиять, гореть, сверкать!

Но только не падать, не падать!

Дай мне взлететь, оставь в покое меня!

Ты здесь?

Опять!

Зачем?!

Я падаю, падаю!

Дай взлететь, оставь меня!

Ты здесь?

Опять!

Зачем?!

Я падаю!

За малым дело стоит:

Не думай и не смотри!

В себе держи, не напрягайся!

Эй!

Не стоит мне говорить, как надо правильно жить!

Я та, кто всех сразит полётом своим!

Также как все, я на земле!

А в голове не падать, не падать, не падать!

Дай мне взлететь, оставь в покое меня!

Ты здесь?

Опять!

Зачем?!

Я падаю, падаю!

Дай взлететь, оставь меня!

Ты здесь?

Опять!

Зачем?!

Я падаю!

Раскрываешь крылья и не видно земли под ногами…

Мой полёт, он так лёгок и невесом…

Сколько звёзд на небе, столько искр на моих ладонях…

Но всё это лишь, лишь с закрытыми глазами…

А когда откроешь…

Я падаю в бездну

В свою неизбежность

Внизу неизвестность,

Но из последних сил!!!

Дай мне взлететь, оставь в покое меня!

Ты здесь?

Опять!

Зачем?!

Я падаю, падаю!

Дай взлететь, оставь меня!

Ты здесь?

Опять!

Зачем?!

Я падаю!

Куди несе мене доля,

Що чекає, що треба побачити мені?

Що призначено?

Тобі знайомі мої запитання, знайди відповіді.

Розкрий мої секрети!

Бігти в бреду від себе…

Ні, це не про мене, для всіх я вся!

І нехай свідомо

Комусь повзати, а мені…

А мені літати, сяяти, горіти, сяяти!

Але тільки не падати, не падати!

Дай мені злетіти, дай мені спокій!

Ти тут?

Знову!

Навіщо?

Я падаю, падаю!

Дай злетіти, залиш мене!

Ти тут?

Знову!

Навіщо?

Я падаю!

За малим справа стоїть:

Не думай і не дивися!

У себе тримай, не напружуйся!

Гей!

Не варто мені говорити, як треба правильно жити!

Я, хто всіх вразить своїм польотом!

Так само як усі, я на землі!

А в голові не падати, не падати, не падати!

Дай мені злетіти, дай мені спокій!

Ти тут?

Знову!

Навіщо?

Я падаю, падаю!

Дай злетіти, залиш мене!

Ти тут?

Знову!

Навіщо?

Я падаю!

Розкриваєш крила і не видно землі під ногами.

Мій політ, він такий легкий і невагою…

Скільки зірок на небі, стільки іскор на моїх долонях...

Але все це лише, лише із заплющеними очима…

А коли відкриєш...

Я падаю в безодню

У свою неминучість

Внизу невідомість,

Але з останніх сил!

Дай мені злетіти, дай мені спокій!

Ти тут?

Знову!

Навіщо?

Я падаю, падаю!

Дай злетіти, залиш мене!

Ти тут?

Знову!

Навіщо?

Я падаю!