Reverend Mr. Black - Bobby Darin

Chorus:

I gotta walk that lonesome valley.

I got to walk it by myself.

Oh nobody else

can walk it for me.

I got to walk it by myself.

You got to walk that lonesome valley.

You got to walk it by yourself.

Oh nobody else can walk it for you.

You got to walk it by yourself.

If ever I could have thought this man in black was soft and had any yellow up his back, I gave that notion up the day a lumberjack came in and it wasn’t to pray.

Yeah, he kicked open the meeting house door and he cussed everybody up and down the floor!

Then, when things got quiet in the place, he walked up and

cusses in the preacher’s face!

He hit that Reverend like a kick of a mule and

to my way of thinkin' it took a real fool to turn the other face to that lumber

jack, but that’s what he did, The Reverend Mr. Black.

He stood like a rock,

a man among men and he let that lumberjack hit him again, and then with a voice as quiet as could be, he cut him down like a big oak tree when he said:

(Chorus)

It’s been many years since we had to part and I guess I learned his ways by heart.

I can still hear his sermon’s ring, down in the valley where he used to sing.

I followed him, yes, sir, and I don’t regret it and I hope I will always

be a credit to his memory 'cause I want you to understand.

The Reverend Mr.

Black was my old man!

(Chorus)

Приспів:

Я мушу пройти цією самотньою долиною.

Я мусь пройти самостійно.

О, більше ніхто

може пройти за мене.

Я мусь пройти самостійно.

Ви повинні пройти цією самотньою долиною.

Ви повинні пройти самостійно.

О, ніхто інший не зможе пройти це за вас.

Ви повинні пройти самостійно.

Якби я колись міг подумати, що цей чоловік у чорному був м’яким і мав жовтий колір на спині, я відмовився від цієї думки в той день, коли зайшов лісоруб, і це було не для молитви.

Так, він відчинив ногою двері будинку зборів і облаяв усіх на підлогу!

Потім, коли тут затихло, він підійшов і

лайка в обличчя проповідника!

Він вдарив того преподобного, як стукання мула і

на мій спосіб думання це було справжнього дурня повернутися іншим обличчям до тої деревини

Джек, але це те, що він робив, преподобний містер Блек.

Він стояв, як скеля,

чоловік серед людей, і він дозволив тому лісорубу знову вдарити його, а потім голосом, наскільки тихим, зрубав його, як великий дуб, промовивши:

(Приспів)

Минуло багато років, відколи нам довелося розлучитися, і, мабуть, я вивчив його шляхи напам’ять.

Я досі чую дзвін його проповіді внизу в долині, де він колись співав.

Я  пішов за ним, так, сер, і не шкодую і сподіваюся, що завжди

бути заслугою його пам’яті, бо я хочу, щоб ви розуміли.

Преосвященний п.

Чорний був мій старий!

(Приспів)