Photograph - Astrud Gilberto, Antonio Carlos Jobim

I found this photograph,

Underneath the broken picture glass

Tender face of black and white,

Beautiful, a haunting sight

Looked into an angel’s smile,

Captivated all the while

From the hair and clothes she wore,

I’d place her in between the wars

Was she willing when she sat

And posed the pretty photograph?

Save her flowering and fair,

The days to come, the days to share

A big smile for the camera,

How did she know?

The moment could be lost forever

Forever more

I found this photograph,

Stashed between the old joist walls,

In a place where time is lost,

Lost behind, where all things fall

Broken books and calendars,

Letters script in careful hand,

Music too, a standard tune by Some forgotten big brass band

From the threshhold what’s to see

Of our brave new century?

The television’s just a dream,

The radio, the silver screen

A big smile for the camera,

How did she know?

The moment could be lost forever

Forever more

Was her childhood filled with rhymes,

Stolen hooks, impassioned crimes?

Was she innocent or blind

To the cruelty of her time?

Was she fearful in her day,

Was she hopeful, did she pray?

Were there skeletons inside,

Family secrets, sworn to hide?

Did she feel the beat that stirs,

The fall from grace of wayward girls?

Was she tempted to pretend,

The love and laughter, 'til the end?

Я знайшов цю фотографію,

Під розбитим склом

Ніжне обличчя чорно-біле,

Красиве, захоплююче видовище

Подивився на усмішку ангела,

Весь час захоплений

З волосся та одягу, який вона носила,

Я б помістив її між війнами

Чи була вона готова, коли сиділа

І поставив гарне фото?

Збережи її квітучу і прекрасну,

Прийдешні дні, дні, щоб поділитися

Широка посмішка на камеру,

Звідки вона знала?

Момент може бути втрачений назавжди

Назавжди більше

Я знайшов цю фотографію,

Захована між старими стінами з балок,

У місці, де втрачений час,

Загублений позаду, де все падає

Зламані книги і календарі,

Листи в дбайливій руці,

Музика також, стандартна мелодія від декого забутого великого духового оркестру

З порога, що видитись

Нашого чудового нового століття?

Телебачення лише мрія,

Радіо, срібний екран

Широка посмішка на камеру,

Звідки вона знала?

Момент може бути втрачений назавжди

Назавжди більше

Її дитинство було наповнене римами,

Крадені гачки, пристрасні злочини?

Чи була вона невинною чи сліпою

До жорстокості свого часу?

Чи була вона страшною свого часу,

Чи була вона надією, чи молилася?

Чи були всередині скелети,

Сімейні таємниці, які поклялися приховувати?

Чи відчула вона ритм, що хвилює,

Втрата милості норовливих дівчат?

Чи була у неї спокуса прикинутися,

Любов і сміх до кінця?