Зимняя сказка - Каспийский Груз

Узнаю знакомых в фотороботах.

Разговоры только шёпотом.

Мои люди с тёмным опытом.

Если сейчас не воровать, ну, а что потом?

Повезет — на завод примут.

Буду сидеть и курить Приму.

По служебной поднимусь, хватит.

Всё равно задолженности по зарплате.

Я не кончал на диплом.

Я буду делать бабло.

Мы будем брать банкомат прямо тут за углом.

Ждем с кентом, когда привезут наличку.

Я отправлю их на больничный,

А ты деньги в рюкзак запичкай.

У нас тут двадцать джоулей выстрел.

Мы опасны и вооружены.

Нам нужно много и быстро для мамы и для жены.

Мы на спорте одеты.

Нас было двое,

А на них бронежилеты.

У них боевое.

Родилась новая зимняя сказка.

Родилась, оказалось напрасно.

Не сбылась, у ребяток не сбылась мечта.

Полетели хлопья белого снега.

В новостях: «Убито два человека».

Не простят и ребята навестят ребят.

Припев:

Я буду всегда благодарен этим улицам,

Этим дворам за то, что хранят в себе память по нам.

Пусть играет сейчас на гитаре песню про нас детвора.

А я просто еще один парень, кому сверху сказали: «Пора».

Сверху сказали: «Пора».

Сверху сказали: «Пора».

Второй Куплет: Каспийский Груз

Сверху сказали «Пора»,

Звали на небеса.

А я из тех, кто в драках не ссал.

Если делал, то сам.

Судьба-лиса, оказалось, не туда мне завернула путь.

Оказалось, доживем вот еще чуть-чуть.

И поэтому я был готов идти на крайние меры.

Я в сказки не верил, чудо в это я тоже не верил.

Я не был уверен так сильно,

Не был уверен, поверь.

Только вот в чем тут дело?

Таким не откроется дверь.

Но я все же как дрель,

Пытался пробить бетонную стену.

Но все это тщетно.

Я знал, сколько попыток не делал.

Скажи мне, я тот, кто внутри.

Где твой предел, а?

А снег, как художник, закрасит все белым.

И вот я на под аркой.

Я не был подарком.

А в мыслях, то ли от нервов,

То ли, блядь, куртка.

Да что же так жарко?

А я ведь желал так жить по-человечески,

Но эти проблемы, кто наверху,

Возьми, да на плечи мне скинь.

Давит на виски и ствол на прицеле.

Наши донесли явно много денег.

Ты следующий, чтобы зажить,

А я слышу: «Дайте зажим, надо зашить».

Припев:

Я буду всегда благодарен этим улицам,

Этим дворам за то, что хранят в себе память по нам.

Пусть играет сейчас на гитаре песню про нас детвора.

А я просто еще один парень, кому сверху сказали: «Пора».

Сверху сказали: «Пора».

Сверху сказали: «Пора».

Дізнаюся знайомих у фотороботах.

Розмови лише пошепки.

Мої люди з темним досвідом.

Якщо зараз не красти, ну, а що потім?

Пощастить - на завод приймуть.

Сидітиму і куритиму Приму.

По службовій піднімуся, вистачить.

Все одно заборгованості із зарплати.

Я не кінчав на диплом.

Я робитиму бабло.

Ми будемо брати банкомат прямо тут за кутом.

Чекаємо з кентом, коли привезуть готівку.

Я відправлю їх на лікарняний,

А ти гроші в рюкзак запічкаю.

У нас тут двадцять джоулів постріл.

Ми небезпечні і озброєні.

Нам потрібно багато і швидко для мами та для дружини.

Ми на спорті одягнені.

Нас було двоє,

А на них бронежилети.

У них бойове.

Народилася нова зимова казка.

Народилася, виявилося марно.

Не здійснилася, у дітей не здійснилася мрія.

Полетіли пластівці білого снігу.

У новинах: «Вбито дві людини».

Не пробачать і хлопці відвідають хлопців.

Приспів:

Я буду завжди вдячний цим вулицям,

Цим дворам за те, що зберігають у собі пам'ять за нами.

Нехай грає зараз на гітарі пісню про нас дітлахів.

А я просто ще один хлопець, кому зверху сказали: «Пора».

Зверху сказали: "Пора".

Зверху сказали: "Пора".

Другий Куплет: Каспійський Вантаж

Зверху сказали «Пора»,

Звали на небеса.

А я з тих, хто в бійках не ссал.

Якщо робив, то сам.

Доля-лисиця, виявилося, не туди мені завернула шлях.

Виявилося, доживемо ще трохи.

І тому я був готовий йти на крайні заходи.

Я в казки не вірив, диво в це я теж не вірив.

Я не був впевнений так сильно,

Не був упевнений, повір.

Тільки ось у чому тут справа?

Таким не відчиняться двері.

Але я все ж як дриль,

Намагався пробити бетонну стіну.

Але все це марно.

Я знав, скільки спроб не робив.

Скажи мені, я той, хто всередині.

Де твоя межа, га?

А сніг, як художник, зафарбує все білим.

І ось я на під аркою.

Я не був подарунком.

А в думках, то або від нервів,

То, блядь, куртка.

Що таке жарко?

А я адже бажав так жити по-людськи,

Але ці проблеми, хто нагорі,

Візьми, так на плечі мені скинь.

Тисне на скроні і стовбур на прицілі.

Наші донесли багато грошей.

Ти, наступний, щоб зажити,

А я чую: «Дайте затискач, треба зашити».

Приспів:

Я буду завжди вдячний цим вулицям,

Цим дворам за те, що зберігають у собі пам'ять за нами.

Нехай грає зараз на гітарі пісню про нас дітлахів.

А я просто ще один хлопець, кому зверху сказали: «Пора».

Зверху сказали: "Пора".

Зверху сказали: "Пора".