Песня о снеге, спящем медведе и несмышлёном щенке - Елена Войнаровская

В тёплой норе под снежным покровом

Старый медведь под пледом пуховым грезит

Дивными снами

Время от времени грустно вздыхая,

Неторопливо перебирая чётки

Воспоминаний

Это наше с тобой косолапое прошлое

Сгрызло последний сухарик

Ты его не буди,

Пусть в берлоге заброшенной

Тихо себе отдыхает

Смотри, как весело скачет у ног

Милый смешной лохматый щенок,

Так звонко и радостно лает

Выйдем с ним на заснеженный двор,

Будем бежать через белый простор,

Искристую пыль поднимая

Это наше с тобой несмышлёное завтра

Глядит с затаённой надеждой

В нём так много любви, оно так лучезарно,

Доверчиво и безмятежно

Светлым покоем озарена,

Эта нетронутая белизна

Лишь с виду такая

Тронь её — и посыплются искры,

В воздух взлетят разноцветные брызги,

На солнце сверкая

Спит уставший медведь,

Видит лучший из снов,

Под толщей снегов затаённый

А по этим снегам убегает щенок,

Доверчивый и несмышлёный

У теплій норі під сніговим покровом

Старий ведмідь під пледом пуховим марить

Дивними снами

Іноді сумно зітхаючи,

Неквапливо перебираючи чітки

Спогадів

Це наше з тобою клишоноге минуле

Згризло останній сухар

Ти його не буди,

Нехай у барлозі занедбаної

Тихо собі відпочиває

Дивись, як весело скаче біля ніг

Милий смішний кудлатий щеня,

Так дзвінко і радісно гавкає

Вийдемо з ним на засніжений двір,

Втікатимемо через білий простір,

Іскристий пил піднімаючи

Це наше з тобою немислене завтра

Дивиться з прихованою надією

У ньому так багато любові, воно так променисте,

Довірливо та безтурботно

Світлим спокоєм осяяна,

Ця незаймана білизна

Лише на вигляд така

Тронь її - і посиплються іскри,

У повітря злетять різнокольорові бризки,

На сонці виблискує

Спить стомлений ведмідь,

Бачить найкращий із снів,

Під товщею снігів прихований

А по цих снігах тікає щеня,

Довірливий і нерозумний