Bachianas brasileiras No. 5: I. Aria (Cantilena) [arr. For cello and guitar] - Michael Kevin Jones, Agustín Maruri, Эйтор Вилла-Лобос

Tarde, uma nuve rósea lenta e transparente

Sobre o espaço, sonhadora e bela!

Surge no infinito a lua docemente

Enfeitando a tarde, qual meiga donzela

Que se apresta e a linda sonhadoramente

Em anseios d’alma para ficar bela

Grita ao céu e a terra, toda a Natureza!

Cala a passarada aos seus tristes queixumes

E reflete o mar toda a Sua riqueza

Suave a luz da lua desperta agora

A cruel saudade que ri e chora!

Tarde, uma nuvem rósea lenta e transparente

Sobre o espaço, sonhadora e bela!

(Dança)

Irerê, meu passarinho

Do sertão do cariri

Irerê, meu companheiro

Cade viola?

Cadê meu bem?

Cadê maria?

Ai triste sorte a do violeiro cantadô!

Sem a viola em que cantava o seu amô, Seu assobio é tua flauta de irerê:

Que tua flauta do sertão quando assobia, A gente sofre sem querê!

Teu canto chega lá do fundo do sertão Como uma brisa amolecendo o coração.

Irerê, solta teu canto!

Canta mais!

Canta mais!

Pra alembrá o cariri!

Canta, cambaxirra!

Canta, juriti!

Canta, irerê!

Canta, canta, sofrê!

Patativa!

Bem-te-vi!

Maria-acorda-que-é-dia!

Cantem, todos vocês, Passarinhos do sertão!

Bem-te-vi!

Eh sabiá!

Lá!

Liá!

liá!

liá!

liá!

liá!

Eh sabiá da mata cantadô!

Lá!

Liá!

liá!

liá!

Lá!

Liá!

liá!

liá!

liá!

liá!

Eh sabiá da mata sofredô!

O vosso canto vem do fundo do sertão Como uma brisa amolecendo o coração

Вдень повільна і прозора рожева хмара

Над космом, мрійливий і красивий!

Місяць мило з’являється в безмежності

Прикрашаючи полудень, як мила панна

Яка сама готується і мрійливо красива

В душі прагне бути красивим

Кричи до неба і землі, усієї природи!

Замовчіть свої сумні скарги

І відбиває море з усім його багатством

М’яке місячне світло прокидається зараз

Жорстока туга, що сміється і плаче!

Вдень повільна і прозора рожева хмара

Над космом, мрійливий і красивий!

(Танець)

Іре, моя пташечко

З sertão do cariri

Іреє, мій супутник

Де віола?

Де моє добро?

де марія?

О, сумна удача співаному гітаристу!

Без альта, на якому співав твій amô, Його свист — твоя флейта irere:

Щоб ваша сопілка з глубини, коли свистить, Ми страждаємо, не бажаючи!

Твоя пісня лунає з глибини, Як вітер, що пом’якшує серце.

Irere, випусти свою пісню!

Співайте більше!

Співайте більше!

Щоб нагадати карірі!

Заспівай, крапивнику!

Співайте, журі!

Співай, іди!

Співайте, співайте, страждайте!

Патативний!

Я бачив вас!

Марія-прокинься-це-день!

Співайте, всі птахи сертау!

Я бачив вас!

Гей, ти знаєш!

Там!

Лія!

гей!

гей!

гей!

гей!

Eh sabiá da mata cantdô!

Там!

Лія!

гей!

гей!

Там!

Лія!

гей!

гей!

гей!

гей!

Ех, дрозд стражденного лісу!

Ваша пісня звучить із задньої частини сертау, як вітер, що пом’якшує серце