צבעים - Gil Vain, Ron Buhnik

היא הכירה כבר בחור עם לב מזהב

שהבטיח שיצבע בוורוד את העבר

אחד ספר לה את הירוק

מול הכתום של הנרות

ששרפו לה עוד ערב

על השטיח האדום עם היין הלבן

מכרו לה חלומות על חיים רחוק מכאן

שהיא תכיר עוד מקרוב

את הכחול של הים

והצהוב של השמש

והיא אומרת שאצלה הכל שחור ולבן

ואיך כולם צבועים כשמדובר באהבה

היא רוצה את השקוף, לב פועם בגוף

ולשמוע את השקט

וזה או שאני תמים או שאני עיוור צבעים

אבל כשאני איתה זה עושה לי נעים

כמו לראות את פריז, נוף בטורקיז

לא רוצים ללכת

היא מספרת על הפצע, תאוות הבצע

ואיך בסוף היום גם הכסף הוא רק צבע

שדומה לאפור, זה מזכיר לה את הקור

ושוב היא נעלמת....

לחיוך שלה יש הרבה גוונים

והוא אומר הכל כשהוא אצלה על הפנים

שעות של שתיקות, היא לא רוצה לראות

שהשמיים כבר תכלת

והיא אומרת שאצלה הכל שחור ולבן

ואיך כולם צבועים כשמדובר באהבה

היא רוצה את השקוף, לב פועם בגוף

ולשמוע את השקט

וזה או שאני תמים או שאני עיוור צבעים

אבל כשאני איתה זה עושה לי נעים

כמו לראות את פריז, נוף בטורקיז

לא רוצים ללכת

והיא אומרת שאצלה הכל שחור ולבן

ואיך כולם צבועים כשמדובר באהבה

היא רוצה את השקוף, לב פועם בגוף

ולשמוע את השקט

וזה או שאני תמים או שאני עיוור צבעים

אבל כשאני איתה זה עושה לי נעים

כמו לראות את פריז, נוף בטורקיז

לא רוצים ללכת

Вона вже знала хлопця із золотим серцем

який обіцяв розфарбувати минуле в рожевий колір

Один сказав їй зелений

На тлі помаранчевого кольору свічок

що спалили її інший вечір

На червоній доріжці з білим вином

Вони продали її мрії про життя далеко звідси

що вона познайомиться ближче

синь моря

і жовтий колір сонця

І каже, що з нею все чорно-біле

І які всі лицеміри, коли йдеться про кохання

Вона хоче прозоре серце, що б'ється в тілі

і чути тишу

І або я наївний, або я дальтонік

Але коли я з нею, мені стає добре

Ніби Париж, бірюзовий пейзаж

не хочу йти

Вона розповідає про рану, жадібність

І як, зрештою, гроші — це лише колір

Яка схожа на сіру, вона нагадує їй холод

І знову вона зникає...

Її посмішка має багато відтінків

І він все говорить, коли він їй в обличчя

Години тиші, вона не хоче бачити

що небо вже синє

І каже, що з нею все чорно-біле

І які всі лицеміри, коли йдеться про кохання

Вона хоче прозоре серце, що б'ється в тілі

і чути тишу

І або я наївний, або я дальтонік

Але коли я з нею, мені стає добре

Ніби Париж, бірюзовий пейзаж

не хочу йти

І каже, що з нею все чорно-біле

І які всі лицеміри, коли йдеться про кохання

Вона хоче прозоре серце, що б'ється в тілі

і чути тишу

І або я наївний, або я дальтонік

Але коли я з нею, мені стає добре

Ніби Париж, бірюзовий пейзаж

не хочу йти