V Rujnovej Samote Pocichu Dumá Lovecký Zámek Zvlčilého Grófa -

V závetrí sosnových hájov spočíva lovecký zámek

Hmly jesene obkružujú jeho vikiere a veže

V osamení salónku mlčanlivo sedzí gróf

Emblém zavrhnutého rodu na gobelíne

Žltkasté svetlo svíček odhaluje steny s parožím, kým rujen roztahuje stríberný

závoj rána ponad šípkové kere a vresoviská

S jutreným krákaním vracá sa z lovu surovec-nestvora

Zvlčilá podoba opadá s mesácem

Po nekeré noci zasýci ho dzivá zver

Neradno však chodzit v blízkost panstva prostému sedlákovi, či ružolícej panne,

čo pred svitaním chce zelín natrhat

V takých drápy obludy chlpatej sa zatnú a ku sosnovej klenbe vznese sa škrekot,

pretínajúc včasnú písen tetrova

На підвітряні соснових гаїв розкинувся мисливський будиночок

Осінній туман оточує його вікарії та вежі

Граф мовчки сидить на самоті вітальні

Емблема відкинутої родини на гобелені

Жовтувате світло свічок відкриває стіни з рогами, а порив простягає срібло

вуаллю над шипшиною і вересами

Він повертається з полювання з сирим чудовиськом із реваючим яструбом

Хвиляста форма спадає разом з місяцем

Через якусь ніч дикий звір шипить на нього

Але важко пройти біля садиби до простого хлібороба чи рожевої діви,

що він хоче рвати овочі до світанку

В таких пазурах затиснеться волохате чудовисько і тріск підніметься до соснового склепіння,

перетинає рання пісня рябчика