Ardió Mi Memoria (Gira Geometría del Rayo Concierto Oviedo) - Manolo Garcia

Yo vi a la mujer de cabellos ondulados de sierpes

Bajar corriendo por la ladera

Hacia los llanos donde la fiesta silva

Yo vi los brillos en el borde de las copas

Durante aquella noche

Yo vi a los hombres, dura piel morena

En el temblor lejano del polvo de la pista

Vi flotar herrumbre de rejones en un instante que clava

Y se gira a mirarte

Supe del metalico rugido de motores

En su efimera carrera hacia el confin del horizonte

Ardió mi memoria y el mundo bosque en llamas

Calcino despechos, trsiciones, deslealtad

Mentí y me mentiste y me sentí caleidoscopico insecto:

Polvo y alas rotas en el temblor de una particula de nada

Porqué si no te pertenezco pienso en tí?

Porqué si no habitamos multitudes me dejas solo?

Porqué si no te pertenezco estas en mi?

Vi barbados hombres cabalgar monstruos de acero rodantes

Anclar y resoplando morir por unas horas al desmayo del sueño

Vi luces, puertas entreabiertas al cerrarse

Escuche extraviadas risas;

Murmullos, jadeos y el anuncio de un dia negro que nacia

(Tormenta de mares de lagrimas)

Te vi flotar, herrumbre de rejones en un instante que pasa

Y te giraste a mirarme

Supe que tu quejido, carne insomne

De mi efimera carrera hacia el confin del horizonte

Ardió mi memoria y el mundo bosque en llamas…

Ardió mi memoria…

Я побачив жінку з хвилястим волоссям змій

бігти вниз по схилу

У бік рівнин, де свистить вечірка

Я побачив блиск на оправі окулярів

протягом тієї ночі

Я бачив чоловіків, тверда коричнева шкіра

У далекій тремті пилу колії

Я бачив, як іржа з ​​реджонса спливла в одну мить, що прибиває

І він повертається, щоб подивитися на вас

Я знав металевий рев двигунів

У своїй недовговічній гонці до краю обрію

Моя пам'ять горіла і світ ліс у вогні

Я горю злобою, переходами, нелояльністю

Я збрехав, і ти збрехав мені, і я відчув калейдоскопічну комаху:

Пил і зламані крила в тремті частинки нічого

Чому, якщо я не належу тобі, я думаю про тебе?

Чому, якщо ми не живемо в натовпі, ти залишаєш мене в спокої?

Чому, якщо я не належу тобі, ти в мені?

Я бачив бородатих, які каталися на сталевих монстрах

Якорь і дихання вмирають на кілька годин, щоб заснути

Я бачив світло, двері відчинені при зачиненні

Я почув втрачений сміх;

Шум, задихання та оголошення чорного дня, який народився

(Буря моря сліз)

Я бачив, як ти пливеш, іржа реджона в одну мить, що минає

І ти повернувся, щоб поглянути на мене

Я знав, що твій стогін, безсоння м'ясо

Моєї ефемерної гонки до краю горизонту

Моя пам'ять горіла і лісовий світ у вогні...

Спалив мою пам'ять...