Just Because You Become Woke in a Dank and Poorly Lit Place Is No Reason Not to Say Good Morning -

Good morning, my dark twilight sweethearts

That crawl on the walls of your cave

Good morning, things sweet that weep in the deep

And wake to a dim, sunless day

Good morning, writhing ballet

(spoken)

It was here, in the dark room with small dots of light and strange crawling

things, that the little forgotten meme found herself.

She gained consciousness

in a tiny little scrap of what had once been a great, metallic spider;

alone,

unloved, and discarded

Good morning, my dark twilight sweethearts

That grow never knowing the day

The small things obscene that glow and that dream

Who lost in the shadowlands ache

Good morning, crawling parade

(spoken)

Movement was difficult and it took her days to find other scraps of small,

disregarded pieces of junk, which she attached to herself bit by bit until

finally she had built herself a hideous and deformed little insect-like body,

but one with which she could crawl around competently

Good morning, my dark twilight sweethearts

That crawl on the walls of your cave

Good morning, things sweet that weep in the deep

And wake to a dim, sunless day

Good morning, writhing ballet

(spoken)

While the other strange, non-organic creatures here were content to remain in

the great underworld and slowly evolve hives and odd, unimaginable bio-systems,

the little forgotten meme wanted something inconceivable to the others: love.

So one dark, black day, she started her long, slow journey out of the room and

up through the labyrinth of tunnels, until she eventually reached the bustling

city above

Доброго ранку, мої темні сутінкові кохані

Це повзає по стінах твоєї печери

Доброго ранку, солодке, що плаче в глибині

І прокиньтеся в тьмяний день без сонця

Доброго ранку, звиваючий балет

(розмовний)

Це було тут, у темній кімнаті з маленькими точками світла та дивним повзанням

речі, які маленька забута мем знайшла сама.

Вона прийшла до тями

у крихітному клаптику того, що колись було великим металевим павуком;

самотній,

нелюбимий і відкинутим

Доброго ранку, мої темні сутінкові кохані

Що ростуть, не знаючи дня

Дрібниці непристойні, що сяйво і ця мрія

Хто загубився в тіні, болить

Доброго ранку, повзучий парад

(розмовний)

Рухатися було важко, і їй потрібні дні, щоб знайти інші клаптики дрібного,

ігнорувала шматки мотлоху, які вона прикріплювала до себе потроху, поки

нарешті вона створила собі жахливе і деформоване тіло, схоже на комаху,

але такий, з яким вона могла б грамотно повзати

Доброго ранку, мої темні сутінкові кохані

Це повзає по стінах твоєї печери

Доброго ранку, солодке, що плаче в глибині

І прокиньтеся в тьмяний день без сонця

Доброго ранку, звиваючий балет

(розмовний)

У той час як інші дивні, неорганічні істоти тут були задоволені залишитися

великий підземний світ і повільно розвиваються вулики та дивні, неймовірні біосистеми,

маленький забутий мем хотів для інших чогось немислимого: любові.

Тож одного темного чорного дня вона почала свою довгу повільну подорож із кімнати і

вгору крізь лабіринт тунелів, поки врешті не досягла галасливого

місто вище