I Saw a White Lady Standing On the Street Just Sobbing (And I Think About It Once a Week) - John Mulaney

I saw a white lady standin' on the street just sobbin'

And I think about it once a week

It was two years ago

Christmas time, foot of snow

Passing through Union Square

And I saw this crying white lady just kinda standin' there

Funny, what if instead of getting on the subway with my entire class for our

field trip to look at bugs, I’d walked over

I approach, she’s demure

She thinks «Who is this four-foot bachelor?»

So my hand, I extend

And say, «I'm Alex J., and you look like you need a friend

Why are you crying in a public place?

Perhaps a friend of yours was fake to your face

Or did you just come from Trader Joe’s

And you paid too much for your avocados?»

No Kleenex in her purse

I’ve a handkerchief for her—of course

Monogrammed, «Alex J»

«Keep it, ma’am

Because you’re just havin' one of those days.»

I understand

She takes my hand

We walk uptown and dine at Au Bon Pain

I talk of «Sherlock Gnomes» from beginning to end

Then, suddenly, I say, «What's that sound I hear?

Your lovely laugh, my dear»

You’ve got problems and I don’t wanna delve

You’re a grown-up and I’m barely 12

Expel your problems, I can help you with coping

Look me in the eye, and the floodgates will open

They’re phasing out my department

And I will lose my apartment

My mom is no support system

I like bad guys, can’t resist them

Forgot to DVR Drag Race

My friend Alysse, fake to my face

Some fraud made them freeze my AmEx

And then, I ran into my ex

And some days, this city and de Blasio

Just make me scream «Why!?»

Why not just stand here and cry?

And also, this whole time, I’m wearing my dad’s fancy scarf and my Heelys!

Her eyes glisten

I don’t talk, I listen

Then the rain starts again

We scurry down the street into another Au Bon Pain

She takes my handkerchief from her purse

She says, «Alex J., I feel like I’m cursed.»

«Lady, I know that the sky isn’t clear

But it cannot rain every day of the year

You can’t just be crying in your own narrative

Because, 'We tell ourselves stories in order to live.»

She nods—"Joan Didion"

I take her hand to Le Pain Quotidien

And we talk about life and love and «Sherlock Gnomes»

Until it’s time to go home

That’s what I think would happen

But it’s all imagined

And I will wonder 'til the end

What if I hadn’t walked away?

Would that crying lady be my friend?

Anyway, I remember all sorts of things.

Thanks for listening.

And wherever you

are, lady, have a good night.

Я бачив білу жінку, яка стояла на вулиці й ридала

І я думаю про це раз на тижня

Це було два роки тому

Різдво, підніжжя снігу

Проїзд Юніон-сквер

І я бачив цю білу жінку, що плаче, як би там стояла

Смішно, а що якби замість того, щоб сісти в метро з усім моїм класом для нашого

польова екскурсія, щоб поглянути на помилки, я підійшов

Я підходжу, вона скромна

Вона думає: «Хто цей чотирифутовий холостяк?»

Тож мою руку я протягую

І скажіть: «Я Алекс Дж., а ти виглядаєш так, ніби тобі потрібен друг

Чому ти плачеш у громадському місці?

Можливо, твій друг був фальшивий на твоє обличчя

Або ви щойно прийшли з Trader Joe’s

І ви заплатили занадто багато за свої авокадо?»

У її сумочці немає Kleenex

Звісно, ​​у мене є для неї носовичок

Вензель, «Alex J»

«Тримайте, пані

Тому що у вас просто один із тих днів».

Я розумію

Вона бере мене за руку

Ми гуляємо в центрі міста й обідаємо в Au Bon Pain

Я говорю про «Шерлокових гномів» від початку до кінця

Потім раптом я кажу: «Що це за звук, який я чую?

Твій милий сміх, моя люба»

У вас є проблеми, і я не хочу заглиблюватися

Ти дорослий, а мені ледве 12 років

Усуньте свої проблеми, я допоможу вам впоратися

Подивіться мені в очі, і шлюзи відкриються

Вони поступово закривають мій відділ

І я втрачу свою квартиру

Моя мама не система підтримки

Мені подобаються погані хлопці, я не можу їм протистояти

Забув DVR Drag Race

Моя подруга Алісса, фальшива на моєму обличчі

Через якесь шахрайство вони заморозили мій AmEx

А потім я зіткнувся зі своїм колишнім

А в деякі дні це місто й де Блазіо

Просто змусьте мене кричати «Чому!?»

Чому б просто не стояти тут і плакати?

А також весь цей час я ношу шикарний шарф мого тата та мої Heely!

Її очі блищать

Я не говорю, я слухаю

Потім знову починається дощ

Ми мчимо по вулиці в інший Au Bon Pain

Вона дістає мій носовичок зі своєї сумочки

Вона каже: «Алекс Дж., я відчуваю, що проклята».

«Пані, я знаю, що небо нечисте

Але дощ не може йти кожен день року

Ви не можете просто плакати у власному розповіді

Тому що: «Ми розповідаємо собі історії, щоб жити».

Вона киває — «Джоан Дідіон»

Я беру її за руку до Le Pain Quotidien

І ми говоримо про життя і кохання та «Шерлока Гномів»

Поки не прийде час додому

Я думаю, що це станеться

Але це все вигадане

І я буду дивуватися до кінця

Що якби я не пішов?

Невже ця плачуча жінка була б моєю подругою?

У всякому разі, я я пригадую усілякі речі.

Спасибі за слухання.

І де б ти не був

пані, доброї ночі.