You Be The Anchor That Keeps My Feet On The Ground, I'll Be The Wings That Keep Your Heart In The Clouds - Mayday Parade

And honestly, I have been begging for answers

That you and only you can give to me

A voice crying loud

I’ve been crying for days now

And as I start to run, I stop to breathe

(And I was nearly scared to death)

And I was nearly scared to death

(Why you left in paragraphs)

Why you left in paragraphs

(The words were nearly over us)

The words were nearly over us

You stop and turn and grab your bags

And I’ll be here by the ocean

Just waiting for proof that there’s sunsets and silhouette dreams

All my sand castles fall like the ashes of cigarettes

And every waves drags me to sea

I could stand here for hours

Just to ask God the question, «Is everyone here make-believe?»

With a tear in His voice, He said, «Son, that’s the question.»

Does this deafening silence mean nothing to no one but me?

As hours move to minutes

And minutes take longer to break

I will be desperately awaiting

But my tongue won’t fall apart

And we’ve been sitting here for hours

All alone and in the dark

So let me think of to word it

Is it too soon to say 'perfect'?

If I could find another thirty minutes somewhere

I’m sure everything would find me

All that’s left is just to sing

And I’ll be here by the ocean

Just waiting for proof that there’s sunsets and silhouette dreams

All my sand castles fall like the ashes of cigarettes

And every waves drags me to sea

I could stand here for hours

Just to ask God the question, «Is everyone here make-believe?»

With a tear in His voice, He said, «Son, that’s the question.»

Does this deafening silence mean nothing to no one but me?

I may never sail Virginia again

And as this current moves slow for me

This much you must know of me again

And I’ll have you know I’m scared to death

Tell me once again

That you’ll love me to the death

And should I die, you swear that you will come for me

As I fade away, you reach out your hand

(And please don’t let me go)

And please don’t let me go

(And please don’t let me go)

And please don’t let me go

And I’ll be here by the ocean

Just waiting for proof that there’s sunsets and silhouette dreams

All my sand castles fall like the ashes of cigarettes

And every waves drags me to sea

I could stand here for hours

Just to ask God the question, «Is everyone here make-believe?»

With a tear in His voice, He said, «Son, that’s the question.»

Does this deafening silence mean nothing to no one but me?

І, чесно кажучи, я благав відповіді

Що ти і тільки ти можеш дати мені

Голос, який голосно плаче

Я плачу вже кілька днів

І коли я починаю бігати, я перестаю дихати

(І я ледь не злякався до смерті)

І я ледь не злякався до смерті

(Чому ви залишили в абзацах)

Чому ви залишили в абзацах

(Слова були майже над нами)

Слова майже закінчилися

Ви зупиняєтеся, повертаєтеся і хапаєте свої сумки

І я буду тут, біля океану

Просто чекаю доказів того, що є захід сонця та силуетні мрії

Усі мої замки з піску падають, як попіл сигарет

І кожна хвиля тягне мене в море

Я могла б стояти тут годинами

Просто задати Богові запитання: «Чи всі тут вигадують?»

Із сльозою в голосі Він сказав: «Сину, ось у чому питання».

Невже ця оглушлива тиша нікому, крім мене, нічого не означає?

Оскільки години переходять у хвилини

А хвилини перериваються довше

Я буду відчайдушно чекати

Але мій язик не розпадеться

І ми сидимо тут годинами

Сам і в темряві

Тож дозвольте мені подумати, як сформулювати це

Чи занадто рано казати "ідеально"?

Якби я міг десь знайти ще тридцять хвилин

Я впевнений, що все мене знайде

Залишилося просто співати

І я буду тут, біля океану

Просто чекаю доказів того, що є захід сонця та силуетні мрії

Усі мої замки з піску падають, як попіл сигарет

І кожна хвиля тягне мене в море

Я могла б стояти тут годинами

Просто задати Богові запитання: «Чи всі тут вигадують?»

Із сльозою в голосі Він сказав: «Сину, ось у чому питання».

Невже ця оглушлива тиша нікому, крім мене, нічого не означає?

Можливо, я ніколи більше не попливу до Вірджинії

І оскільки це повільно для мене

Це ви повинні знати про мене знову

І я хочу, щоб ви знали, що я боюся до смерті

Скажіть мені ще раз

Що ти будеш любити мене до смерті

І якщо я помру, ти присягаєшся, що прийдеш за мною

Коли я зникаю, ти простягаєш руку

(І, будь ласка, не відпускайте мене)

І, будь ласка, не відпускайте мене

(І, будь ласка, не відпускайте мене)

І, будь ласка, не відпускайте мене

І я буду тут, біля океану

Просто чекаю доказів того, що є захід сонця та силуетні мрії

Усі мої замки з піску падають, як попіл сигарет

І кожна хвиля тягне мене в море

Я могла б стояти тут годинами

Просто задати Богові запитання: «Чи всі тут вигадують?»

Із сльозою в голосі Він сказав: «Сину, ось у чому питання».

Невже ця оглушлива тиша нікому, крім мене, нічого не означає?