Beethoven: Symphony No. 9 in D Minor, Op. 125 "Choral" - IV. Presto - Berliner Philharmoniker, Герберт фон Караян, Ludwig van Beethoven

Sondern lasst uns angenehmere anstimmen

Und freudenvollere!

Freude schöner Götterfunken,

Tochter aus Elysium,

Wir betreten feuertrunken,

Himmlische, dein Heiligtum!

|: Deine Zauber binden wieder,

Was die Mode streng geteilt;

Alle Menschen werden Brüder,

Wo dein sanfter Flügel weilt.

:|

Wem der große Wurf gelungen,

Eines Freundes Freund zu sein,

Wer ein holdes Weib errungen,

Mische seinen Jubel ein!

|: Ja, wer auch nur eine Seele

Sein nennt auf dem Erdenrund!

Und wer’s nie gekonnt, der stehle

Weinend sich aus diesem Bund.

:|

Freude trinken alle Wesen

An den Brüsten der Natur;

Alle Guten, alle Bösen

Folgen ihrer Rosenspur

|: Küsse gab sie uns und Reben,

Einen Freund, geprüft im Tod;

Wollust ward dem Wurm gegeben,

Und der Cherub steht vor Gott!

:|

Але давайте налаштуємося на приємніші

І щасливішим!

Радість, прекрасна іскра богів,

Дочка з Елізіума,

Входимо, п'яні вогнем,

Небесна, твоя святиня!

|: Ваші чари знову зв'язуються,

Яка мода суворо розділена;

Всі люди стають братами,

Де спочиває твоє ніжне крило.

:|

Хто зробив великий удар

бути другом друга

Хто завоював віддану дружину,

Змішайте його вітання!

|: Та в кого навіть є душа

Його імена на землі навколо!

І хто не зміг вкрасти

Плачучи з цього заповіту.

:|

Всі істоти п'ють радість

На грудях природи;

Все добре, все погане

Слідуйте їх слідом троянд

|: Вона дала нам поцілунки і виноградні лози,

Друг випробуваний смертю;

Насолода була дана черв'яку,

І херувим стоїть перед Богом!

:|