Das Buch - Puhdys, Deutsches Filmorchester Babelsberg

Stell dir vor irgendwo gibt es einen planeten

Auf dem intelligente wesen leben

Sie sehen vielleicht genauso aus wie wir

Und auf diesem planeten gibt es bibliotheken voll mit büchern

Geschrieben von dichtern philosophen und wissenschaftlern

Und vielleicht wenn auf der welt der haß und die gier so groß werden daß nichts

Aber auch nichts mehr sie retten kann

Dann vielleicht gibt es dort auch ein buch das heißt der untergang der erde

Es wird über uns berichten über unser leben über unsern tod

Und über feuer das so groß war daß keine tränen es mehr löschen konnten

Bis hin zur letzten sekunde als die erde aufhörte zu existieren

Und aus zehnmilliarden augen ein trauerregen rann

Und ein tränenmeer das überlief

Und den letzten damm der hoffnung zerbrach

Ein schwebendes grab im all auf dem keine blume wächst

Die kontinente geschmolzen die meere verbrannt — ein schwarzer stein

Und welch bittere ironie nicht eine einzige waffe wird den toten planeten mehr

bedrohen

Und aus zehnmilliarden augen ein trauerregen rann

Und ein tränenmeer das überlief

Und den letzten damm der hoffnung zerbrach

Und wer da will daß die erde nie mehr weint

Wer sich mit uns gegen strahlentod vereint

Der sorgt dafür daß dieses buch niemals erscheint

Denn die zehnmilliarden augen wolln die erde leben sehn

Sie soll heimat ohne ängste sein für die liebe und geborgenheit

Уявіть, десь є планета

Живіть розумною істотою

Ви можете виглядати так само, як ми

І на цій планеті є бібліотеки, повні книг

Написані поетами, філософами та вченими

А може, коли ненависть і жадібність розростаються в світі настільки, що нічого

Але ніщо не врятує її

Тоді, можливо, є також книга під назвою «Падіння Землі».

Воно розповідатиме про нас, про наше життя, про нашу смерть

І над вогнем таким великим, що ніякі сльози не могли його погасити

Аж до останньої секунди, коли Земля перестала існувати

І з десяти мільярдів очей линув дощ жалоби

І море сліз, що залилося

І зламав останню грему надії

Плаваюча могила в просторі, на якій не росте жодна квітка

Розтанули материки, горіли моря — чорний камінь

І яка гірка іронія, жодна зброя більше не вб’є мертву планету

погрожувати

І з десяти мільярдів очей линув дощ жалоби

І море сліз, що залилося

І зламав останню грему надії

І хто хоче, щоб земля ніколи більше не плакала

Хто єднається з нами проти радіаційної смерті

Він гарантує, що ця книга ніколи не з’явиться

Тому що десять мільярдів очей хочуть бачити землю живою

Це має бути дім без страху за любов і безпеку