Madama Butterfly, Act 2 Scene 1: "Un bel di vedremo" (Butterfly) - Герберт фон Караян, Orchestra del Teatro alla Scala di Milano, Maria Callas

Un bel dì, vedremo

Levarsi un fil di fumo

Sull’estremo confin del mare

E poi la nave appare

Poi la nave bianca

Entra nel porto

Romba il suo saluto

Vedi?

È venuto!

Io non gli scendo incontro.

Io no

Mi metto là sul ciglio del colle e aspetto

E aspetto gran tempo

E non mi pesa

La lunga attesa

E uscito dalla folla cittadina

Un uomo, un picciol punto

S’avvia per la collina

Chi sarà?

chi sarà?

E come sarà giunto

Che dirà?

che dirà?

Chiamerà Butterfly dalla lontana

Io senza dar risposta

Me ne starò nascosta

Un po' per celia

E un po' per non morire

Al primo incontro;

Ed egli alquanto in pena

Chiamerà, chiamerà:

«Piccina mogliettina

Olezzo di verbena»

I nomi che mi dava al suo venire

(a Suzuki)

Tutto questo avverrà

Te lo prometto

Tienti la tua paura

Io con sicura fede l’aspetto

В один прекрасний день, побачимо

Пучок диму

На крайній межі моря

А потім з'являється корабель

Потім білий корабель

Введіть порт

Його привітання реве

Розумієш?

Воно прийшло!

Я не йду назустріч йому.

Ні

Я сиджу на краю пагорба й чекаю

І чекаю довго

І це мене не бентежить

Довге очікування

Він вибрався з міської юрби

Одна людина, одна маленька точка

Він вирушає на гору

Хто буде?

хто буде?

І як воно вийде

Що він скаже?

що він скаже?

Він покличе Метелика здалеку

Я без відповіді

Я залишусь прихованим

Трохи для Селії

І трохи, щоб не померти

На першій зустрічі;

І йому якось боляче

Він подзвонить, покличе:

«Маленька дружина

олія вербени"

Імена, які він дав мені, коли прийшов

(до Сузукі)

Все це станеться

я обіцяю тобі

Тримай свій страх

Я чекаю цього з вірою