Emberirtó - 30Y

Távol állnak messzi látók lencséjén a déli napnak,

arcod csillog menjél délnek,

maradj itt vagy menj északnak,

annyi válasz, kérdés nincsen,

elindulsz ha nem is várnak

minden álomból felébredsz

nézz most rám és mondj vidámat!

Bátorít a bátorítód,

elgyengít a gyávaságod,

elaltat az andalító,

te előttem én utánad,

állj a parton nézz a szélbe,

jósolj délből hullámokból,

minden hullám partig ér el,

lábadhoz ér úgy dorombol.

Minden hullám partra vágyik,

lábadhoz ér úgy dorombol,

kapard el vagy kapard ki

vagy kapard össze koromból,

jósolj múltat legyen benne,

bosszúálló szívet tépő,

engem mindig megríkató,

téged mindig felderítő!

Legyen olyan, amilyenbe fürdünk, mint az óceánba,

bokád körül aranyhalak,

alul csönd van felül lárma,

alul alsók felül felsők,

alul úsznak felül szállnak,

középen meg emberirtót fecskendezek nem sajnállak!

Megint kezdem sosincs vége,

sorban állsz és vársz a kódra, ez az ember az utolsó, ezt firkálom a trikódra,

ez az ember az utolsó,

menj utána ahol földre

esik figyeld, amíg a szuszog,

a trikóját vedd el tőle!

Az élet nem mély óceán,

a hajónk nem ring rajta,

mint dinnyehéjak a Dunán.

Képekből gyúrunk múltat,

múltakból gyúrunk képet,

engeded vagy még tartanád,

se élet nincs, se óceán,

a szavak hullámverése,

dadog a csónak oldalán,

olcsó gumimatracok közt csíkos kék-fehéren vagy felhők közt az égen.

Képekből gyúrunk múltat,

múltakból gyúrunk képet,

velem nem történt meg,

veled megtörténhet,

velem nem történt meg,

veled megtörténhet.

Вони стоять далеко в об’єктиві ясного полуденного сонця,

обличчя твоє світить, іди на південь

залишайся тут або йди на північ

так багато відповідей, жодного питання,

ви йдете, навіть якщо вони не чекають

ти прокидаєшся від кожного сну

подивись на мене зараз і скажи щасливий!

Твій підбадьор мене підбадьорює,

твоє боягузтво слабшає

заколисаний сплячим,

ти переді мною після тебе

стояти на березі дивитися на вітер

пророкувати з хвиль опівдні,

кожна хвиля досягає берега

він муркоче, коли досягає ваших ніг.

Кожна хвиля прагне берега,

він муркоче біля ваших ніг

зішкребти або зішкребти

або зішкріб з мого попелу,

передбачити в ньому минуле,

мстивий серцеїд

завжди змушує мене кричати

завжди розвідує вас!

Нехай буде те, в чому ми купаємося, як океан,

золота рибка навколо щиколоток,

внизу тиша, вгорі шум,

нижній низ верхній верх,

вони пливуть вниз вони встають,

Я в середину вводжу демінатор, мені вас не шкода!

Я починаю знову, ніколи не закінчу

ти стоїш у черзі і чекаєш на код, ця людина остання, я нашкрябаю це на майці,

ця людина остання

слідуйте за ним, куди б ви не пішли

йде дощ, дивіться, поки йде дощ,

забери в нього трико!

Життя не глибокий океан,

наш корабель на ньому не гойдається,

як шкурки дині на Дунаї.

Мисимо минуле з картин,

ми розминаємо картину з минулого,

ти б дозволив чи зберіг би це

немає життя, немає океану,

брижі слів,

заїкається на борту човна,

серед дешевих гумових матраців у синьо-білі смужки або серед хмар у небі.

Мисимо минуле з картин,

ми розминаємо картину з минулого,

зі мною цього не сталося

це може статися з вами

зі мною цього не сталося

це може статися з вами.