Утро - 303 каратиста

В моём мире наступает утро, так круто!

Так круто знать, что я не буду никогда для тебя

Больше, чем игрушка из фарфора.

Разотри на моих губах следы от пота и вина;

Поцелуй меня!

Ты не помнишь даже точно, как зовут меня.

Я свечусь, как Ангел в этом странном саду зла.

Я меняю свою юность на твои слова:

«Ты — красивая».

С утра я больше не твоя.

Мои растёртые колени.

Я, как вечерняя звезда — я свечу одна такая во Вселенной!

С утра я больше не твоя, и солнце раздевает тени.

Я, как вечерняя звезда — я свечу одна такая во Вселенной!

В моем мире наступает утро, и так круто!

Да, мне круто!

На помятом зеркале помадой: «Ну, ты псих!»

Ты уже в других руках, не помню имени.

Поднимаешься, любовь-хрусталь в пыльце, как в инее:

«Ты — красивая».

В телефоне фото, но твоих там цифр нет —

Тебя нигде нет, и к горлу пистолет.

Улетаю к Солнцу, будто бы хвосты комет —

Поцелуй меня!

Твои растёртые колени… Ты, как вечерняя звезда —

Светишь в мире одна такая во Вселенной.

С утра ты больше не моя, и солнце раздевает тени.

Ты, как вечерняя звезда — светишь в мире одна такая во Вселенной.

Вернись ко мне, Ангел (x-повтор)

С утра ты больше не моя, твои растёртые колени,

Ты, как вечерняя звезда — светишь в мире одна такая во Вселенной.

С утра ты больше не моя, и солнце раздевает тени.

Ты, как вечерняя звезда — светишь в мире одна такая во Вселенной.

Я знаю больше, чем ночь — каблуки, зажигалки.

Ты мне не можешь помочь — это всё грустно, но сладко.

Я знаю больше, чем ночь — каблуки, зажигалки.

Все здесь люди, но не все здесь любят.

У моєму світі настає ранок, так круто!

Так круто знати, що я не буду ніколи для тебе

Більше, ніж іграшка з фарфору.

Розітри на моїх губах сліди від поту і вина;

Поцілуй мене!

Ти не пам'ятаєш навіть точно, як звати мене.

Я свічусь, як Ангел у цьому дивному саду зла.

Я зміню свою юність на твої слова:

"Ти гарна".

З ранку я більше не твоя.

Мої розтерті коліна.

Я, як вечірня зірка — я свічу одна така у Всесвіті!

З ранку я більше не твоя, і сонце роздягає тіні.

Я, як вечірня зірка — я свічу одна така у Всесвіті!

У моєму світі настає ранок, і так круто!

Так, мені круто!

На пам'ятому дзеркалі помадою: «Ну, ти псих!»

Ти вже в інших руках, не пам'ятаю імені.

Піднімаєшся, любов-кришталь у пилок, як у іне:

"Ти гарна".

У телефоні фото, але твоїх там цифр немає

Тебе ніде немає, і до горла пістолет.

Відлітаю до Сонця, ніби би хвости комет —

Поцілуй мене!

Твої розтерті коліна… Ти, як вечірня зірка —

Світиш у світі одна така у Всесвіту.

З ранку ти більше не моя, і сонце роздягає тіні.

Ти, як вечірня зірка—світиш у світі одна така у Всесвіті.

Повернися до мене, Ангел (x-повтор)

З ранку ти більше не моя, твої розтерті коліна,

Ти, як вечірня зірка—світиш у світі одна така у Всесвіті.

З ранку ти більше не моя, і сонце роздягає тіні.

Ти, як вечірня зірка—світиш у світі одна така у Всесвіті.

Я знаю більше, ніж ніч — каблуки, запальнички.

Ти мені не можеш допомогти - це все сумно, але солодко.

Я знаю більше, ніж ніч — каблуки, запальнички.

Всі тут люди, але не всі тут люблять.