Bound - Black Lab

There’s a hollow at the end of the road,

A place where we used to meet up,

I’ve forgotten, I’ve forgiven us both,

For thinking it wasn’t enough,

Lighting matches, hiding scratches,

Finding out what was underneath all of this noise,

There’s a ferrous sun,

That shines on the living,

Days crawl, nights fall, it’s all the same,

One week, two weeks down the drain,

I know, you know we are bound together.

Too sad, too slow, nothing changes,

I come, you go, who’s to blame,

And why don’t you see we will always be bound together.

Tell a story, one that’s never been told

Remembering how did it feel,

I’ve got letters, I’ve got songs that I wrote,

And a heart lined with chromium steel,

Artifacts of darker passions,

I took the fragments and buried them under my bed

And still that ferrous sun,

It shines down on the living.

Days crawl, nights fall, it’s all the same

One week, two weeks, down the drain,

I know, you know we are bound together.

Too sad, too slow, nothing changes,

I come, you go, who’s to blame,

And why don’t you see we will always be bound together,

Cause I don’t I believe there is any way we could be severed.

У кінці дороги є улоговина,

Місце, де ми зустрічалися,

Я забув, я пробачив нас обох,

Думав, що цього мало,

Запалюючи сірники, приховуючи подряпини,

З’ясувавши, що криється за цим шумом,

Там чорне сонце,

Що світить живим,

Дні повзуть, ночі настають, все одно,

Тиждень, два тижні на дно,

Я знаю, ви знаєте, що ми пов’язані разом.

Надто сумно, занадто повільно, нічого не змінюється,

Я приходжу, ти йди, хто винен,

І чому б ви не бачите, ми завжди будемо пов’язані разом.

Розкажіть історію, яку ніколи не розповідали

Згадуючи, що це відчувало,

У мене є листи, у мене є пісні, які я написав,

І серце, обшито хромовою сталлю,

Артефакти темніших пристрастей,

Я взяв уламки та закопав їх під мій ліжко

І все ще те залізне сонце,

Воно сяє на живих.

Паўзуть дні, настають ночі, все одно

Тиждень, два тижні, у бік,

Я знаю, ви знаєте, що ми пов’язані разом.

Надто сумно, занадто повільно, нічого не змінюється,

Я приходжу, ти йди, хто винен,

І чому ви не бачите, ми завжди будемо пов’язані разом,

Тому що я не вірю, що як як нас можна розірвати.