Шкатулка - 3-ий Январь

Ярко горят огни района

Не греет куртка, снова петляю у балкона

Холодный воздух, не гони меня отсюда, знаешь

Я будто Хатико, давно тут обитаю

Да, тянет печаль

Словно канатами разорвав душу на осколки

Мне бы вдохнуть тебя

Чтоб ярче стали дни, одену колбы

Я с дудками грузил цемент, чтобы надыбать ништяков

И в том ларьке купил я музыкальную шкатулку

Она, конечно, не покруче цацек тех типов

Что постят слюни на элитную бутылку

Я, правда, не такой, здесь где-то есть душа

И знаю, что мне делать, чтоб ты улыбалась

Малая, как же сильно я люблю тебя

Жаль, в этом никогда я не признаюсь

Сколько бы ни ждал по проводам

От тебя звонка и снова в хлам

Под окном в надежде жду, что гулко

Заиграет музыкальная шкатулка

Сколько бы ни ждал по проводам

От тебя звонка и снова в хлам

Под окном в надежде жду, что гулко

Заиграет музыкальная шкатулка

Ты моя мана-мана-ме

Роняла волосы мне на лицо

Я как ребенок улыбался вверх

Я как ребенок тебе верил

Да, тянет печаль

Словно канатами разорвав душу на осколки

Мне бы вдохнуть тебя

Чтоб ярче стали дни, одену колбы

А помнишь наше детство?

Ты в рваных джинсах не потому, что модно

Из дома тянешь пирожки

Ведь вечно я голодный

Ты пахнешь слаще, чем роса

И ярко светятся глаза

Тебе читаю новый стих

А ты с меня смеешься

Сколько бы ни ждал по проводам

От тебя звонка и снова в хлам

Под окном в надежде жду, что гулко

Заиграет музыкальная шкатулка

Сколько бы ни ждал по проводам

От тебя звонка и снова в хлам

Под окном в надежде жду, что гулко

Заиграет музыкальная шкатулка

Ты моя мана-мана-ме

Роняла волосы мне на лицо

Я как ребенок улыбался вверх

Я как ребенок тебе верил

Яскраво горять вогні району

Не гріє куртка, знову петляю біля балкона

Холодне повітря, не жени мене звідси, знаєш

Я ніби Хатіко, давно тут живу

Так, тягне сум

Немов канатами розірвавши душу на уламки

Мені б вдихнути тебе

Щоб яскравішими стали дні, одягну колби

Я з дудками вантажив цемент, щоб набрати ніштяків

І в тому кіоску купив я музичну скриньку

Вона, звичайно, не крутіша за цяцьки тих типів

Що постають слини на елітну пляшку

Я, правда, не такий, тут десь є душа

І знаю, що мені робити, щоби ти посміхалася

Мала, як сильно я люблю тебе

Жаль, у цьому ніколи я не зізнаюся

Скільки б не чекав по дротах

Від тебе дзвінка і знову в мотлох

Під вікном у надії чекаю, що гулко

Заграє музична скринька

Скільки б не чекав по дротах

Від тебе дзвінка і знову в мотлох

Під вікном у надії чекаю, що гулко

Заграє музична скринька

Ти моя мана-мана-ме

Роняла волосся мені на обличчя

Я як дитина посміхалася вгору

Я як дитина тобі вірила

Так, тягне сум

Немов канатами розірвавши душу на уламки

Мені б вдихнути тебе

Щоб яскравішими стали дні, одягну колби

А чи пам'ятаєш наше дитинство?

Ти в рваних джинсах не тому, що модно

З дому тягнеш пиріжки

Адже вічно я голодний

Ти пахнеш солодше, ніж роса

І яскраво світяться очі

Тобі читаю новий вірш

А ти з мене смієшся

Скільки б не чекав по дротах

Від тебе дзвінка і знову в мотлох

Під вікном у надії чекаю, що гулко

Заграє музична скринька

Скільки б не чекав по дротах

Від тебе дзвінка і знову в мотлох

Під вікном у надії чекаю, що гулко

Заграє музична скринька

Ти моя мана-мана-ме

Роняла волосся мені на обличчя

Я як дитина посміхалася вгору

Я як дитина тобі вірила