У беды глаза зелёные - Анатолий Могилевский

У беды глаза зелёные

Не простят не пощадят

С головой иду склонённою

Виноватый прячу взгляд

В поле ласковое выйду я

И заплачу над собой

Кто же боль такую выдумал

И за что мне эта боль

Я не думал просто вышло так

По судьбе не по злобе

Не тобой рубашка вышита

Чтоб я нравился тебе

И не ты со мною об руку

Из гостей идёшь домой

И нельзя мне даже облаком

Плыть по небу над тобой

В нашу пору мы не встретились

Свадьбы сыграны давно

Для тебя быть лишним третьим мне

Знать навеки суждено

Ночи ночи раскалённые

Сон травою шелестят

У беды глаза зелёные

Неотступные глядят

У біди очі зелені

Не вибачать не пощадять

З головою йду схиленою

Винен ховаю погляд

В поле ласкаве вийду я

І заплачу над собою

Хто ж біль такий вигадав

І за що мені цей біль

Я не думав просто вийшло так

За долею не по злості

Не тобою сорочка вишита

Щоб я подобався тобі

І не ти зі мною об руку

З гостей йдеш додому

І не можна мені навіть хмарою

Плисти по небу над тобою

В наш час ми не зустрілися

Весілля зіграно давно

Тобі бути зайвим третім мені

Знати навіки судилося

Ночі ночі розжарені

Сон травою шелестять

У біди очі зелені

Невідступні дивляться