Downbound Train - - Chuck Berry

A stranger lying on a bar room floor

Had drank so much he could drink no more

So he fell asleep with a troubled brain

To dream that he rode on that downbound train

The engine with blood was sweaty and damp

And brilliantly lit with a brimstone lamp

And imps for fuel was shoveling bones

While the furnace rang with a thousand groans

The boiler was filled with lots of beer

The devil himself was the engineer;

The passengers were most a motley crew

Some were foreigners and others he knew:

Rich men in broadcloth, beggars in rags

Handsome young ladies and wicked old hags

As the train rushed on at a terrible pace

Sulphuric fumes scorched their hands and face;

Wider and wider the country grew

Faster and faster the engine flew

Louder and louder the thunder crashed

Brighter and brighter the lightning flashed

Hotter and hotter the air became

Till their clothes were burned and they were screaming with pain;

Then out of the distance there came a yell

«Ha ha», said the devil, «We're nearing home»

Oh how the passengers shrieked with pain

And begged old Satan to stop that train

The stranger awoke with an anguished cry

His clothes wet with sweat and his hair standing high;

He fell on his knees on the bar room floor

And prayed a prayer like never before

And the prayers and vows were not in vain

For he never rode that downbound train

Незнайомець лежить на підлозі барної кімнати

Випив стільки, що не міг більше пити

Тож він заснув із розладом мозку

Бачити уві сні, що він їхав у тому потягі, що прямує вниз

Двигун з кров’ю був спітнілим і вологим

І блискуче освітлений сірковою лампою

А чорта на паливо лопатою лопатою кістки

Поки піч дзвеніла тисячею стогінів

Котел був наповнений великою кількістю пива

Сам диявол був інженером;

Пасажири були переважно різнобарвним екіпажем

Деякі були іноземцями, а інших він знав:

Багаті в сукні, жебраки в лахмітті

Красиві панянки і злі старі карги

Коли потяг мчав з жахливою швидкістю

Сірчані пари обпікали їхні руки й обличчя;

Все ширше і ширше росла країна

Все швидше і швидше літав двигун

Дедалі голосніше розбивався грім

Яскравіше й яскравіше спалахнула блискавка

Повітря ставало все спекотнішим

Поки їхній одяг не згорів і вони кричали від болю;

Потім здалеку почувся крик

«Ха-ха», сказав диявол, «Ми наближаємося до дому»

О, як верещали від болю пасажири

І благав старого сатану зупинити цей потяг

Незнайомець прокинувся із страшним криком

Його одяг мокрий від поту, а волосся високо стоїть;

Він впав на коліна на підлогу барної кімнати

І молився молитвою, як ніколи раніше

І молитви й обіти не були марними

Бо він ніколи не їздив на потягі, що їхав вниз