Krakowski Spleen - Maanam

Chmury wiszą nad miastem, ciemno i wstać nie mogę

Naciągam głębiej kołdrę, znikam, kulę się w sobie

Powietrze lepkie i gęste, wilgoć osiada na twarzach

Ptak smętnie siedzi na drzewie, leniwie pióra wygładza

Poranek przechodzi w południe, bezwładnie mijają godziny

Czasem zabrzęczy mucha w sidłach pajęczyny

A słońce wysoko, wysoko świeci pilotom w oczy

Ogrzewa niestrudzenie zimne niebieskie przestrzenie

Czekam na wiatr, co rozgoni

Ciemne skłębione zasłony

Stanę wtedy na «RAZ!»

Ze słońcem twarzą w twarz

Ulice mgłami spowite, toną w ślepych kałużach

Przez okno patrzę znużona, z tęsknotą myślę o burzy

A słońce wysoko, wysoko świeci pilotom w oczy

Ogrzewa niestrudzenie zimne niebieskie przestrzenie

Czekam na wiatr, co rozgoni

Ciemne skłębione zasłony

Stanę wtedy na «RAZ!»

Ze słońcem twarzą w twarz

Над містом нависають хмари, темно, а я не можу встати

Затягую ковдру глибше, зникаю, туляюся в собі

Повітря липке й щільне, а на обличчях осідає волога

Птах сумно сидить на дереві, ліниво розгладжує пір’я

Ранок переходить на обід, минають години

Буває, що муха в пастці павутини гуде

І сонце високо, високо світить в очі льотчикам

Він невтомно зігріває холодні блакитні простори

Я чекаю, поки вітер прожене

Темні складені штори

Тоді я буду стояти на "РАЗ!"

Віч-на-віч із сонцем

Вулиці оповиті туманом, потопаючи в сліпих калюжах

Втомлено дивлюся крізь вікно, прагнучи грози

І сонце високо, високо світить в очі льотчикам

Він невтомно зігріває холодні блакитні простори

Я чекаю, поки вітер прожене

Темні складені штори

Тоді я буду стояти на "РАЗ!"

Віч-на-віч із сонцем