Püppchen - 257ers

Er wurde mit vielen von ihn' groß, später da keiner mehr von da war

Spielten nie Cowboys und Indianer, waren ja Cowboys und Indianer

Und selbst sein allerbester Freund war damals einer von den andern

Wenn einer was gegen ihn sagte, waren Pfeil und Bogen Standard

Reiten oder wandern — die beiden waren immer zusammen

Der eine schleicht dabei leise, der andere schreit leider meistens

Aber keiner der zwei hat dabei nur ein'

Moment drüber nachgedacht, den andern zu meiden

Es gab niemals Streit, weder ums Jagen noch weil

Nur alle andern Indianer fanden grade das scheiße

Häuptling Haarige Eichel sagte dem Kleinen

«Cowboys sind Feinde und alle das Gleiche!»

Seitdem jagt er die Schweine, neue Liebe: das Kriegsbeil

Er schämt sich für früher, redet nie von der Kindheit

Ziellos und blind sei er damals gewesen

Seine neuen Freunde lachen und erschlagen den Nächsten

Sie nahmen ihm sein Püppchen weg

Auf einmal war keiner mehr da für den Kleinen

Sie nahmen ihm sein Püppchen weg

Er hört Papa und Mama sich nächtelang streiten

Sie nahmen ihm sein Püppchen weg

Sie sagen ihm oft, dass Indianer nicht weinen

Sie nahmen ihm sein Püppchen weg

Seit diesem Tag ist er nicht mehr der Gleiche

Und dann versammeln sich wieder die Stammesmitglieder

Ganz oben sein Vater — ey, was verhandeln die diesmal?

Er will kein Mann sein wie die da, er will was anderes lieber

Er will raus und die Welt sehen und nicht in den Kampf wie ein Krieger

Und Mama weiß genauso, wie sein Vater sein kann

Und rät ihm lieber, dass er hingeht zur Indianerversammlung

Aber dieses Mal läuft es anders, er entscheidet sich, zu gehen

Und schreibt noch mit der Feder ein paar Zeilen in den Lehm

Dann beschreitet er den Weg und weint dabei 'ne Träne

Weil er alleine ist nur begleitet von dem Zweifel, den er hegt

Auch wenn er weiß, dass das vergeht

Denkt er daran, was wird, wenn er nicht sein eigenes Leben lebt,

darum bleibt er auch nicht stehen

Nur wohin die Reise führte, das weiß niemand bis heute

Ich bin mir aber sicher, dass er’s niemals bereute

Weil er seine Ziele verfolgte und dafür traf er Entscheidungen

'Ne Rolle, ob die richtig waren, spielt es dabei keine

Sie nahmen ihm sein Püppchen weg

Auf einmal war keiner mehr da für den Kleinen

Sie nahmen ihm sein Püppchen weg

Er hört Papa und Mama sich nächtelang streiten

Sie nahmen ihm sein Püppchen weg

Sie sagen ihm oft, dass Indianer nicht weinen

Sie nahmen ihm sein Püppchen weg

Seit diesem Tag ist er nicht mehr der Gleiche

Papa war stolz auf seinen Sohn, er konnte gut reiten, liebte Pferde

Saß wie 'ne eins das kleine Kerlchen, dabei streichelt er sie gerne

Er wird ihn mal eines Tages beerben, wenn Manitu meint, er solle sterben

Jetzt wird er bereit gemacht für mehr, denn es gibt noch einiges zu lernen

Wie macht man Pfeile an 'nen Speer und wohin schmeißt man den nachher?

Ist so ein Schwein zu tragen schwer?

Wo kommen die klein' Indianer her?

Sein bester Freund, Streifender Bär, war schon viel weiter, er las Fährten

Sein Papa weiß von seinen Werten und zeigt es allen gerne

«Nur mit Fleiß kann man so werden, deiner bleich, hat keine Ärmchen

Kann den Mais noch nicht mal ernten, meiner wird eines Tags hier herrschen!»

Da will Papa eins auch hin, ist bereit, dafür zu sterben

Ob das Kind will oder nicht, er hofft auf Neider, scheißt auf Schmerzen

Fängt an, den Jungen zu quälen, nie wieder Unsinn, nur Training

Seine Vernunft weicht dem Streben des Unterricht gebens

Aus dem Wunsch seines Lebens wurde ein Grund, sich zu schämen

Der Junge klettert auf den Berg — was ist ein Sprung gegen den?

Sie nahmen ihm sein Püppchen weg

Auf einmal war keiner mehr da für den Kleinen

Sie nahmen ihm sein Püppchen weg

Er hört Papa und Mama sich nächtelang streiten

Sie nahmen ihm sein Püppchen weg

Sie sagen ihm oft, dass Indianer nicht weinen

Sie nahmen ihm sein Püppchen weg

Seit diesem Tag ist er nicht mehr der Gleiche

Він виріс з багатьма з них, пізніше, коли нікого не залишилося

Ніколи не грали в ковбоїв і індіанців, були ковбоями і індіанцями

І навіть його найкращий друг тоді був одним із інших

Якщо хтось говорив щось проти нього, стандартними були лук і стріли

Їзда верхи чи похід — вони завжди були разом

Один тихо підкрадається, а інший, на жаль, більшу частину часу кричить

Але жоден із двох не має лише одного

Мить думав про те, щоб уникнути іншого

Бійки не було ніколи, ні через полювання, ні через

Тільки всі інші індіанці вважали це лайном

— сказав малому начальник Волохатий Жолудь

«Ковбої вороги і все одно!»

Відтоді він ганяється за свинями, нове кохання: сокиру

Він соромиться минулого, ніколи не говорить про дитинство

У той час він був безцільним і сліпим

Його нові друзі сміються і вбивають наступного

У нього забрали ляльку

Раптом для малого нікого не виявилося

У нього забрали ляльку

Він чує, як тато й мама сваряться всю ніч

У нього забрали ляльку

Йому часто кажуть, що індіанці не плачуть

У нього забрали ляльку

З того дня він ніколи не був колишнім

А потім члени племені знову збираються

Його батько на вершині — ей, про що вони домовляються цього разу?

Він не хоче бути таким чоловіком, як вони, йому більше подобається щось інше

Він хоче вибратися і побачити світ, а не битися як воїн

А мама знає, яким може бути його тато

І скоріше радить йому піти на індійську зустріч

Але цього разу все інакше, він вирішує піти

І на глині ​​пером пише кілька рядків

Потім іде стежкою і плаче сльозою

Тому що він самотній лише у супроводі сумнівів, які він плекає

Навіть якщо він знає, що це пройде

Чи думає він про те, що буде, якщо він не проживе власне життя,

тому він не зупиняється

До цього дня ніхто не знає, куди привела ця подорож

Але я впевнений, що він ніколи про це не шкодував

Тому що він переслідував свої цілі і приймав рішення за них

«Не має значення, чи були вони праві

У нього забрали ляльку

Раптом для малого нікого не виявилося

У нього забрали ляльку

Він чує, як тато й мама сваряться всю ніч

У нього забрали ляльку

Йому часто кажуть, що індіанці не плачуть

У нього забрали ляльку

З того дня він ніколи не був колишнім

Тато пишався своїм сином, він добре вмів їздити верхи, любив коней

Малюк сидів як один, і йому подобається її гладити

Він успадкує його одного дня, коли Маніту вважатиме, що він повинен померти

Тепер він готується до більшого, тому що ще багато чому треба навчитися

Як насадити стріли на спис і куди їх потім кинути?

Важко таку свиню нести?

Звідки беруться маленькі індіанці?

Його кращий друг, ведмідь, був набагато далі, він читав сліди

Його тато знає його цінності і радо показує всім

«Таким можна стати тільки старанністю, твій блідий, ручок не має

Не можу навіть збирати кукурудзу, колись тут пануватимуть мої!»

Тато теж хоче туди, готовий померти за це

Хоче дитина чи ні, але сподівається на заздрісників, на біль наплювати

Починає мучити хлопчика, ніколи більше нісенітниці тільки тренування

Його розум поступається місцем прагненню навчати

Бажання життя стало приводом для сорому

Хлопець лізе на гору — що проти нього стрибати?

У нього забрали ляльку

Раптом для малого нікого не виявилося

У нього забрали ляльку

Він чує, як тато й мама сваряться всю ніч

У нього забрали ляльку

Йому часто кажуть, що індіанці не плачуть

У нього забрали ляльку

З того дня він ніколи не був колишнім