Ein Märchen - 23

Das Leben in Neukölln ist dunkelgrau hier gibt’s kein' Karneval

Ich habe vier Brüder, drei Schwester

Und wenn mein Vater putzen geht nimmt er die scheiß S-Bahn

Meine Mutter bleibt zu Hause, sie spricht kaum deutsch

Von wegen Deutschland, dieser schöne Traum täuscht

So wie Yildiz, unsere zweitjüngste Schwester

Neun Jahre alt wär' sie geworden an Silvester

Klassenbeste, ein Mädchen ohne gleichen

Sie wollte Tierärztin werden, wollte was erreichen

Ich hab' sie abgeholt, jeden Tag um eins

Bis auf dieses eine Mal, Yildiz ging alleine Heim

Ich sollte bei ihr sein, wollte wissen wie es war

Kam der Mathetest zurück, die ihr gestern geschrieben habt?

So viele Fragen, doch keiner kennt die Antwort

…Genau wie diesen Mann dort

Doch sie sollte nie zurückkehren

Wir ham' gesucht und gebetet, verflucht sein auf ewig

Und jeden Tag guck' ich wieder aus dem Fenster

Wir lieben dich so sehr, kleine Schwester

Und während dieser Film läuft bete ich zu Gott

Es wird kein Happy-End geben, bitte drück auf Stopp

Zuerst war’s ne Tragödie, später wurd’s zum Drama

Ich wünscht' es wär' ein Märchen

Ich wünscht' es wär' ein Märchen

Und während dieser Film läuft bete ich zu Gott

Es wird kein Happy-End geben, bitte drück auf Stopp

Zuerst war’s ne Tragödie, später wurd’s zum Drama

Ich wünscht' es wär' ein Märchen

Ich wünscht' es wär' ein Märchen

Ich heiße Jonas, ich wohn' in Fronau mit meinen Eltern

In einem großen Haus, weil sie Geld haben

Hier hab' ich alles, doch irgendwas ist seltsam

Ich bin doch erst elf, doch es fühlt sich nicht wie elf an

Ich muss üben, ich weiß Papa wär' so stolz

Weil er mich dann immer liebt, will ich noch mehr Erfolg

Er macht sich halt nen Kopf, was aus mir werden soll

Oder hat er einfach nur ein Herz aus Holz

Nein, er liebt mich und Mama liebt mich auch

Ich mein' ich fühl' es, denn leider sagen sie’s nicht laut

Und weil ich zu Hause nicht gut schlafe

Bin ich nachts lieber heimlich auf der Straße

Einfach mit der Bahn ein paar Runden fahrn'

Zum Bahnhof zu den Jungs mit den bunten Haaren

Bier trinken, kiffen, ja da sind meine Freunde

Kokain betäubt und es nimmt mir die Träume

Du fragst dich bestimmt auch, wo komm’die Drogen her

Denn seitdem ich weg bin gibt Papa mir keine Kohle mehr

Ich steh' jetzt an der Straße alles in mir schreit «Nein»

Doch ein Auto hält an und ich steig' ein

Das Schicksal trifft dich wie ein Schlag ins Gesicht

Und man wünschte, es wäre nie passiert

Du siehst deine heile Welt, wie sie gerade zerbricht

Und, dass du alles um dich herum verlierst

Du verlierst die Hoffnung, übrig bleiben Schmerzen

Und du wünscht dir, alles wäre nur ein Märchen

So mit «Es war einmal"auch mit Gewalt und Wut

Doch im Märchen wird am Ende alles gut

Життя в Нойкельні темно-сіре, тут немає карнавалу

У мене четверо братів, три сестри

А коли мій батько їде прибирати, він їздить на проклятому S-Bahn

Мама сидить вдома, німецькою майже не говорить

Через Німеччину ця прекрасна мрія оманлива

Так само, як Їлдіз, наша друга молодша сестра

На Новий рік їй виповнилося б дев’ять років

Найвищий клас, дівчина без рівних

Вона хотіла бути ветеринаром, хотіла чогось досягти

Я забирав її щодня о першій

За винятком одного разу, Йилдіз пішов додому сам

Я мав бути з нею, хотів знати, як це було

Чи повернувся тест з математики, який ви написали вчора?

Так багато запитань, але ніхто не знає відповіді

...Так само, як той чоловік там

Але вона ніколи не повинна була повернутися

Ми шукали і молилися, будь проклятий навіки

І кожного дня знову дивлюся у вікно

Ми тебе дуже любимо, сестричко

І поки йде цей фільм, я молюся Богу

Хэпіенду не буде, будь ласка, натисніть стоп

Спочатку це була трагедія, пізніше це стало драмою

Я б хотів, щоб це була казка

Я б хотів, щоб це була казка

І поки йде цей фільм, я молюся Богу

Хэпіенду не буде, будь ласка, натисніть стоп

Спочатку це була трагедія, пізніше це стало драмою

Я б хотів, щоб це була казка

Я б хотів, щоб це була казка

Мене звати Йонас, я живу у Фронау з батьками

У великому домі, бо у них є гроші

У мене тут все є, але щось дивне

Мені лише одинадцять, але не здається, що одинадцять

Мені потрібно потренуватися, я знаю, що тато був би таким гордим

Бо тоді він мене завжди любить, я хочу ще більше успіху

Він просто думає про те, що зі мною буде

Або у нього просто дерев’яне серце

Ні, він мене любить, і мама теж мене любить

Тобто я це відчуваю, бо, на жаль, вони не говорять цього вголос

І тому, що я погано сплю вдома

Я віддаю перевагу таємно бути на вулиці вночі

Просто зробіть кілька кіл у поїзді

На вокзал до хлопців із різнобарвним волоссям

П'ю пиво, курю каструлю, так, є мої друзі

Кокаїн німіє, і він забирає мої мрії

Вам, напевно, також цікаво, звідки беруться наркотики

Бо з тих пір, як мене не було, тато більше не дає мені грошей

Я стою зараз на вулиці, все всередині мене кричить "Ні"

Але машина зупиняється, і я сідаю

Доля вдарить вас, як ляпас

І хотілося б, щоб цього ніколи не було

Ви бачите свій ідеальний світ, коли він просто руйнується

І що ти втрачаєш все навколо

Ви втрачаєте надію, залишається біль

І хочеться, щоб це все було просто казкою

Так і з «Одного разу» також з насиллям і гнівом

Але в казці все врешті-решт виходить добре