Гитара с треснувшею декой - Вилли Токарев

В тайге зимой балдоха светит, но не греет.

Как черепаха, срок годами мой ползет.

За двадцать лет я, может быть, не постарею,

А может, раньше выйду — может, повезет.

Моя гитара раскололась от мороза,

А сердце хочет разорваться на куски,

Ведь там на воле ждет меня подруга Роза —

Я задыхаюсь без любви и от тоски.

Гитара с треснувшею декой

Поет, смеется и рыдает,

И зачарованные зэки

На нарах пайку доедают.

Однажды я свалил в тайгу с лесоповала,

Но был я схвачен — мне добавили пяток.

Зато я видел сам, как солнышко вставало,

И видел сам, как расцветал в тайге цветок

Лежу на нарах и мечтаю о свободе,

А до свободы далеко, как до Луны.

Ой, сколько тут сидит забытого народа —

Всем о свободе снятся радужные сны.

Гитара с треснувшею декой

Поет, смеется и рыдает,

И зачарованные зэки

На нарах пайку доедают.

Стоит охрана возле каждого барака —

Курок на взводе, автомат наперевес.

По вечерам тут поножовщина и драки,

А я мечтаю отвалить с концами в лес.

Сегодня в лагере встречали високосный,

А мне четыре високосных впереди.

И хоть бежать отсюда, маменька, непросто,

Я все равно сбегу, когда пойдут дожди.

Гитара с треснувшею декой

Поет, смеется и рыдает,

И зачарованные зэки

На нарах пайку доедают.

Гитара с треснувшею декой

Поет, смеется и рыдает,

И зачарованные зэки

На нарах пайку доедают,

На нарах пайку доедают.

У тайзі взимку балдоха світить, але не гріє.

Як черепаха, термін роками мій повзе.

За двадцять років я, можливо, не постарію,

А може, раніше вийду, може, пощастить.

Моя гітара розкололася від морозу,

А серце хоче розірватися на куски,

Адже там на волі чекає мене подруга Роза.

Я задихаюсь без любові і від туги.

Гітара з тріснутою декою

Співає, сміється і ридає,

І зачаровані зеки

На нарах пайку доїдають.

Якось я звалив у тайгу з лісоповалу,

Але був я схоплений — мені додали п'ят.

Зате я бачив сам, як сонечко вставало,

І бачив сам, як розквітала в тайзі квітка

Лежу на нарах і мрію про свободу,

А до свободи далеко, як до Місяця.

Ой, скільки тут сидить забутого народу?

Усім про свободу сняться райдужні сни.

Гітара з тріснутою декою

Співає, сміється і ридає,

І зачаровані зеки

На нарах пайку доїдають.

Стоїть охорона біля кожного барака —

Курок на зводі, автомат напереваж.

Вечерами тут поножовщина і бійки,

А я мрію відвалити з кінцями в ліс.

Сьогодні в таборі зустрічали високосний,

А мені чотири високосні попереду.

І хоч бігти звідси, мамо, непросто,

Я все одно втечу, коли підуть дощі.

Гітара з тріснутою декою

Співає, сміється і ридає,

І зачаровані зеки

На нарах пайку доїдають.

Гітара з тріснутою декою

Співає, сміється і ридає,

І зачаровані зеки

На нарах пайку доїдають,

На нарах пайку доїдають.