The Man Who Called Himself Jesus - The Strawbs

He came into the shop and looked me straight between the eyes

And said «You know I’m Jesus», and I must have looked surprised

Because he said «Please don’t be hasty, no-one understands

But I’ve got a way to prove it"and he lifted up his hands.

He was the man who called himself Jesus.

For a minute I was speechless, then I looked into his face

With sufficient lines of sadness for the total human race

And I said «You must be joking"but he slowly shook his head

And said «That's what they all say, I might as well be dead».

He asked me if I knew a place where he could start to preach

I said «Well try a church or maybe Brighton beach»

And I was trying to be serious but he didn’t seem impressed

He said «You think I’m crazy, you’re just like all the rest».

I was really quite embarrassed, he was looking so sincere

So I said «I close the shop soon, won’t you come and have a

beer»

Then he asked me if I meant it and he smiled a funny smile

And he said he’d rather like that and he hung arounds a while.

On the way he stopped to pat little children’s heads

And he taught them one line prayers to say as they went off to their beds

But mostly they were frightened and they looked at him wide eyed

And when he said his name was Jesus, one girl even cried.

In the pub I asked him if he’d tried to see the Pope

And he said although he’d thought about it there was really not a hope

Then he said he thought he’d better go, he had some work to do

He said he’d come and see me in about a week or two.

Well after he had gone I thought of what he’d said

And all his funny actions they kept running through my head

And when I felt my mind was drowning in a sea of mud

It seemed his pint of beer had turned into a pint of blood

Він зайшов у магазин і подивився на мене проміж очей

І сказав: «Ви знаєте, що я Ісус», і я, мабуть, виглядав здивовано

Тому що він сказав: «Будь ласка, не поспішайте, ніхто не розуміє

Але я маю шлях довести це", і він підняв руки.

Він був людиною, яка назвала себе Ісусом.

На якусь хвилину я втратив дар мови, а потім подивився йому в обличчя

З достатніми рядками смутку для всього людського роду

І я сказав: «Ви, мабуть, жартуєте», але він повільно похитав головою

І сказав: «Так усі кажуть, я міг би бути мертвим».

Він запитав мене чи знаю місце, де він може почати проповідувати

Я сказав: «Спробуй до церкви чи, можливо, Брайтон-Біч»

І я намагався бути серйозним, але він не був вражений

Він сказав: «Ти думаєш, що я божевільний, ти такий же, як і всі».

Мені справді було дуже ніяково, він виглядав таким щирим

Тож я сказав: «Я незабаром закрию магазин, чи не підете ви

пиво»

Потім він запитав мене, чи я це мав на увазі, і посміхнувся смішно

І він сказав, що йому б це подобалося, і потрібний потужний час.

По дорозі він зупинявся, щоб погладити маленьких дітей по голівках

І він навчив їх молитов в один рядок промовляти, коли  вони лягали до своїх ліжок

Але переважно вони були налякані й дивилися на нього широко розплющеними очима

І коли він сказав, що його звуть Ісус, одна дівчина навіть заплакала.

У пабі я запитав його, чи не пробував він зустрітися з Папою

І він сказав, що, хоча думав про це, насправді немає надій

Тоді він сказав, що думає, що йому краще піти, у нього щось робити

Він сказав, що прийде до мене через тиждень-два.

Після того, як він пішов, я подумав про те, що він сказав

І всі його кумедні вчинки вони постійно крутилися в моїй голові

І коли я відчула, що мій розум тоне в морі багнюки

Здавалося, його пінта пива перетворилася на пінту крові