The Carrion - 16Volt

A million miles from anyone, a million miles away

I am alone, the carrion, the animal decayed

I’m like a solan plunging into the darkest depths of the sea

I’m shrouded out by soft grey ash, all of it made up by me

Freezing and burning

I’m falling and turning, rushing and

Twirling, stirring, converting

Slowly unfurling

I’m constantly swerving

Slumbering down without any preserving

Overly nerving, abstracting, differing

I’m only reacting to what I’m deserving

The carrion

Looked down upon by a million dead stars

Hanging above and between tiny veils of filmy light

Darkened and jilted by sheen

Forsaken highs where I once thrived

Clouded and hard to perceive

It’s hard to untie and I won’t deny all of it’s made up by me

Ashes rain down from the sky

Choking out all of the life

The world versus me

Мільйон миль від будь-кого, мільйон миль

Я самий, падаль, звір згнив

Я як солан, що занурюється в найтемніші глибини моря

Я оповитий м’яким сірим попелом, усе це створив я

Замерзання і горіння

Я падаю і обертаюся, мчуся і

Крутіння, перемішування, перетворення

Повільно розгортається

Я постійно відхиляюся

Дрімаючи без будь-яких консервацій

Надмірно нервує, абстрагується, відрізняється

Я реагую лише на те, на що я заслуговую

Падал

На них дивилися мільйон мертвих зірок

Звисає над і між крихітними завісами плівкового світла

Потемніло й відверто від блиску

Закинуті вершини, де я колись процвітав

Захмарений і важко сприйнятий

Важко розв’язати, і я не буду заперечувати, що все вигадано мною

З неба падає попіл

Задушивши все життя

Світ проти мене