Jardins d'enfants - Début De Soirée, Les Petits Chanteurs d'Aix en Provence

Si le soir descend enfin, aidé par les ailes du vent

Si la nuit, parmi les étoiles, veut nous laisser le temps

Enfant de rêve quand les fêtes s’achèvent

Nous refusons le vide devant.

On parle à peine de ces heures pleines

Que la vie conjugue au présent.

Elle chante encore plus fort dans le corps des gens

Pour nos rêves de géant.

Les lumières brillent au fond mais le vide est grand.

Dans les scènes qui s’allument

Quand nos cœurs sont sur ses bancs, vivre et pourtant.

Dans les jardins d’enfants, à chaque instant

Nos cœurs s’effacent face au temps qui passe.

On écoute en chantant la vie des gens, dans les jardins d’enfants.

Les rêves étonnent un peu, pour ce qu’enfin ils donnent.

Les minutes passent, s’asseyent en face

Et plus jamais ne sonnent.

Devant les remords et les coups du sort

Les voix se sont tues, face aux larmes des yeux.

Il parle d’hiver et refuse d’y voir clair.

La pluie coule en faisant de son mieux.

Si le temps nous laisse encore le choix des saisons

S’il veut nous donner raison

Oublions les heures froides dans nos chansons.

Face aux scènes qui s’allument

Quand nos cœurs sont sur ses bancs, vivre et pourtant.

Dans les jardins d’enfants, à chaque instant

Nos cœurs s’effacent face au temps qui passe.

On écoute en chantant la vie des gens, dans les jardins d’enfants.

Dans les jardins d’enfants, à chaque instant

Nos cœurs s’effacent face au temps qui passe.

On écoute en chantant la vie des gens, dans les jardins d’enfants.

Envie de crier, envie d’exister, envie d’oublier les grands

De tout retourner dedans

Et d’un coup de cœur, vider les rumeurs d’un de ces jardins d’enfants.

Si les scènes au fond s’allument, c’est qu’un gosse vient devant, eh eh.

Dans les jardins d’enfants, à chaque instant

Nos cœurs s’effacent face au temps qui passe.

On écoute en chantant la vie des gens, dans les jardins d’enfants.

Dans les jardins d’enfants, à chaque instant

Nos cœurs s’effacent face au temps qui passe.

On écoute en chantant la vie des gens, dans les jardins d’enfants.

Dans les jardins d’enfants, à chaque instant

Nos cœurs s’effacent face au temps qui passe.

On écoute en chantant la vie des gens, dans les jardins d’enfants.

Якщо нарешті настане вечір, йому допомагають крила вітру

Якщо ніч, серед зірок, хоче дати нам час

Дитина мрії, коли канікули закінчаться

Ми відмовляємося від порожнечі попереду.

Ми майже не говоримо про ці напружені години

Нехай життя поєднується в сьогоденні.

Вона голосніше співає в тілах людей

Для наших гігантських мрій.

На тлі світять вогні, але порожнеча велика.

У сценах, які світяться

Коли наші серця на його лавках, живи і ще.

У садочках кожну мить

Наші серця згасають з плином часу.

Ми слухаємо, співаючи життя людей, у садочках.

Мрії трохи дивують, за що нарешті дають.

Минають хвилини, сядьте навпроти

І ніколи більше не дзвонити.

Перед обличчям докорів сумління і ударів долі

Голоси замовкли, стикаючись із сльозами на очах.

Він говорить про зиму і відмовляється її бачити.

Дощ ллє з усіх сил.

Якщо час ще залишає нам вибір пір року

Якщо він хоче довести нашу правоту

Забудьмо холодні години в наших піснях.

Зустрічайте сцени, які висвітлюються

Коли наші серця на його лавках, живи і ще.

У садочках кожну мить

Наші серця згасають з плином часу.

Ми слухаємо, співаючи життя людей, у садочках.

У садочках кожну мить

Наші серця згасають з плином часу.

Ми слухаємо, співаючи життя людей, у садочках.

Хочеться кричати, хочеться існувати, хочеться забути великі

Щоб все це включити

І з ударом серця розвій чутки про один із тих садків.

Якщо сцени ззаду світяться, то попереду йде дитина, еге ж.

У садочках кожну мить

Наші серця згасають з плином часу.

Ми слухаємо, співаючи життя людей, у садочках.

У садочках кожну мить

Наші серця згасають з плином часу.

Ми слухаємо, співаючи життя людей, у садочках.

У садочках кожну мить

Наші серця згасають з плином часу.

Ми слухаємо, співаючи життя людей, у садочках.