Origins of Mourning - The 11Th Hour

And thus the crawling begins

Upon a road of gravel and blood

I see your face… as you’re dying

And thus the suffering begins

Down the corridor of regret

I feel you lifeless shape cradled in my arms

And thus the bleeding begins

Along a trail of memories

I hear her voice… it breaks-

— As she’s crying

And thus the mourning begins

Inside these walls of apathy

I never knew how to ease her sorrow

How did you ever find the key?

Why did you open the cabinet?

The shining piece of deadly steel

So heavy in your tiny hands

The shot that tore the night in two

The blood that stained the carpet

The bag they put your body in

I wish they’d sealed my instead

Roses on a coffin… As you slowly sink-

— Into the earth

Mourners softly sobbing… I can’t even cry-

— I'm numb with hurt

We never stood a chance… our bond-

— so fragile

Where could we go from here… No where

And so I fled, into another world

A world inside my mind, not to be reached

Completed denial, this never happened

I had to shut her out to save-

— the last bits of my sanity

And so she fled, into another life

A life without me, without this grief

Complete estrangement, I let it happen

She had to get away, or torn to stone —

— just like me

І таким чином починається повзання

По дорозі з гравію та крові

Я бачу твоє обличчя… як ви вмираєш

І так починаються страждання

По коридору жалю

Я відчуваю, як твій неживий образ лежить у моїх обіймах

І так починається кровотеча

По стежці спогадів

Я чую її голос… він розривається…

— Як вона плаче

І так починається жалоба

Всередині цих стін апатії

Я ніколи не знав, як полегшити її горе

Як ти знайшов ключ?

Чому ви відкрили кабінет?

Сяючий шматок смертельної сталі

Такий важкий у твоїх крихітних руках

Постріл, який розірвав ніч на двох

Кров, що заплямувала килим

Сумка, в яку вони поклали твоє тіло

Я хотів би, щоб вони запечатали мене

Троянди на труні… Поки ти повільно тонеш-

— У землю

Плакаючі тихо ридають... Я навіть не можу плакати...

— Я заціпеніла від болю

Ми ніколи не мали шансу… наш зв’язок…

— так тендітний

Куди ми могли б піти звідси… Ні куди

І так я втік у інший світ

Світ у моєму розумі, до якого не досягнути

Повне заперечення, цього ніколи не було

Мені довелося закрити її, щоб врятувати...

— останні частинки мого розсудку

І так втекла в інше життя

Життя без мене, без цього горя

Повне відчуження, я дозволив цьому статися

Їй довелося втекти або розірвати на камінь —

- як і я