Poisenville Kids No Wins / Reprise (This Must Be Our Time) - El-P, Cat Power

This is the sound of what you don’t know killing you

This is the sound of what you don’t need still true

This is the sound of what you don’t want still in you

When a live wire lights little metal rail

Right when a marvel of engineering steered me clear in to the plight

Right before the bodegas open, after the peak of night before the paper’s

delivered

I sat on the corner and sparked a light

The same corner I perched when I zone dropped on the block first

At almost 5 o’clock watching for sun spots or store clerks

A lone spot, almost kinda like the zone was forgot

As if the grid had been reset and couldn’t catch to the clock

Or the stoop was stuck in the past a half minute and I sat in it

With a loosie Newpy drift out of my lips, taste;

half minted

And I felt like a hundred bucks in the pocket of a gambling lush

At a wondershowzen flow with the droids of destructo luck

Fugitoid on the run again, the sky gleamed the maroonist coloring

Layered against the bluest tone from where the thunder lived

And here I was directly under it

Like some dejected little grey they told to stay and wait for the mothership

A cotton ball in a blizzard of mischief or brain prison

With a thought that rode on the bus and came for conjugal visits

And fucked it’s way into my grey matter, the tattered territory

Stayed chattering and nagging till it demanded it yell it for me

And I tried to hold the thing back but the meditation was otherly

Fixated on what a friend said and relating it to my struggling

«Metropoloid void so damn smothering»

But we were children of poisenville and saw the seduction less repugnant

And reserved the right as the triggerman with the back up plan of self

destruction

And I touched the type of chemicals that could pull me towards that function

It’s the stuff I find hard for discussion

How the fuck do you explain your own self destruction and still remain trusted?

To answer the question, yes — the city wants you gone

And thats the only thing connecting us, but the connection is so strong

So how dare you assume that I’ll sleep when you’re dead

This is well outside the boundaries of acceptable behavior

I will not give you the go ahead and you will not be remembered fondly

I’m throwing down the gauntlet, fuck you this isn’t your decision

And for all the holy fuck I give, your little spectacle is ended

But don’t think for just one second you’ve honored your obligations to me

I’m serious look in my eyes, I don’t find this funny

Or whatever you imagine poetry and justice feels like when you combine them

I am not going to allow this on my watch buddy, nobodies impressed

With your imagined sacrifice device or insurmountable regret

You are not uniquely pained and if you go we won’t be sorry

And who the hell are you to put me through the banality of watching this

Cause many better men have gone for clearly better reasons and I

Starkly must remind you that you have not even been trying

And that’s the only thing remarkable about you, stop me if I’m lying

We are always outnumbered but we were never out militiad

There’s no dignity for criminals, no ministry for the wicked

In this town if you make a sound you’re the leper with the most fingers

The League of Extraordinary Nobodies, the other teams bringing in ringers

No faith in the majority, no hope for the little ones

Sally pulled a pistol out, billy got a blunderbuss

So what the fuck are you feeling that makes your struggle so wondrous?

Enough to arrogantly pull what’s left of the rug out from under us?

I think not, you’re in the same barrel all us other crabs are caught

And if I have to live, you have to live;

whether you like this shit or not

Dedicated to the drowning, and the noble futility of the desperate friends

forced to watch

(Never again)

And to my good friends who refused to allow it to happen to me

(Never again)

You know who you are, you know what I’m talking about

(Never again)

Believe me, man

I promise

(Never never never gonna get that way again)

Це звук того, чого ви не знаєте, що вбиває вас

Звук того, що вам не потрібно, все ще вірний

Це звук тего, чого ви не хочете, досі в   собі

Коли живий дріт запалює маленьку металеву рейку

Саме тоді, коли диво інженерії ввело мене в біду

Прямо перед відкриттям виноски, після піку ночі перед виходом газети

доставлено

Я сів на розі й запалив світло

Той самий кут, у якому я примостився, коли зона впала на блок першим

Майже о 5 годині спостерігати за сонячними плямами чи продавці магазину

Самотнє місце, майже так, ніби про зону забули

Наче сітка була скинута й не могла вловити годинник

Або сутулка застрягла за останні півхвилини, і я сів у ньому

З моїх губ стікає вільний Ньюпі, смак;

наполовину карбований

І я почувався, ніби сто баксів у кишені азартних ігор

На потоці чудес із дроїдами удачі деструкто

Фугітоїд знову втік, небо засяяло маронським забарвленням

Нанесений на найблакитніший тон з того місця, де жив грім

І тут я опинився прямо під ним

Як якийсь пригнічений маленький сіренький, вони сказали залишатися і чекати материнського корабля

 Ватна кулька в завірюхі пустощів чи мозкової в’язниці

З думкою, що їхала в автобусі й приїжджала на подружні побачення

І він потрапив у мою сіру речовину, розтерзану територію

Продовжував балакати й ламати, поки воно не вимагало, щоб кричати це за мене

І я намагався стримати цю річ, але медитація була іншою

Зосереджений на тому, що сказав друг, і пов’язуючи це зі своєю боротьбою

«Метрополоїдна порожнеча так чортова душить»

Але ми були дітьми Пуазенвіля і вважали спокусу менш огидною

І залишив за собою право як тригерман із резервним планом самостійності

руйнування

І я доторкнувся до типу хімічних речовин, які могли б підтягнути мене до цієї функції

Це те, що мені важко обговорювати

Як, в біса, ви пояснити своє власне самознищення й досі довіряти?

Щоб відповісти на запитання, так — місто хоче, щоб ви пішли

І це єдине, що нас пов’язує, але зв’язок настільки сильний

Тож як ти смієш припускати, що я засну, коли ти помреш

Це виходить за межі прийнятної поведінки

Я не дам вам відмову і вас не будуть пом’ятати з теплотою

Я кидаю рукавицю, до біса, це не твоє рішення

І незважаючи на те, що я віддаю, твоє маленьке видовище закінчилося

Але не думайте ні на секунду, що ви виконали свої зобов’язання переді мною

Я серйозно дивлюся в очі, мені це не смішно

Або як ви уявляєте, як поезія і справедливість відчуваються, коли ви їх поєднуєте

Я не дозволю це на мому товаришнику, нікого не вразить

З вашим уявним пристроєм для жертви або непереборним жалем

Вам не дуже боляче, і якщо ви підете, ми не пошкодуємо

І хто ти, в біса, такий, щоб підштовхнути мене до банальності перегляду цього

Тому що багато кращих людей пішли з явно кращих причин, а я

Старклі повинен нагадати вам, що ви навіть не намагалися

І це єдине, що примітно у вас, зупиніть мене, якщо я брешу

Нас завжди переважало, але ми ніколи не були ополченцями

Немає гідності для злочинців, немає служіння для злих

У цьому місті, якщо видавати звук, то ви прокажений з найбільшою кількістю пальців

Ліга незвичайних нікчемних, інші команди залучають замовників

Немає віри в більшості, немає надії для маленьких

Саллі витягла пістолет, а Біллі дістав бандербус

Так що, чорт ваза, ви відчуваєте, що робить вашу боротьбу такою дивовижною?

Досить зарозуміло витягнути з-під нас те, що залишилося від килимка?

Я думаю, ні, ви в одній бочці, усі ми інші краби спіймані

І якщо я мусить жити, ви повинні жити;

подобається тобі це лайно чи ні

Присвячується потопанню та благородній марності відчайдушних друзів

змушений дивитися

(Ніколи знову)

І моїм хорошим друзям, які відмовилися дозволити це статися зі мною

(Ніколи знову)

Ти знаєш, хто ти, ти знаєш, про що я говорю

(Ніколи знову)

Повір мені, чоловіче

Я обіцяю

(Ніколи так більше ніколи не станеться)