Рябина - 10 небо

Что стоишь, качаясь

Тонкая рябина

Головой склоняясь

До самого тына

А через дорогу

За рекой широкой

Так же одиноко

Дуб стоит высокий

Как тебе, рябине

К дубу перебраться

Ты б тогда не стала

Гнуться да качаться

Тонкими ветвями

Ты б к нему прижалась

И зимой, и летом

День и ночь шепталась

Но нельзя рябине

К дубу перебраться

Знать, судьба такая

Век одной качаться

Що стоїш, хитаючись

Тонка горобина

Головою схиляючись

До самого тину

А через дорогу

За річкою широкою

Так само самотньо

Дуб стоїть високий

Як тобі, горобині

До дуба перебратися

Ти б тоді не стала

Гнутися та качатися

Тонкими гілками

Ти б до нього пригорнулася

І зимою, і влітку

День і ніч шепотіла

Але не можна горобині

До дуба перебратися

Знати, доля така

Століття однієї хитатися