История человека - 044 ROSE, Thomas Mraz, LA LE

Я ошибался, это, вроде, норма

Я вам признался, но это здесь не модно

Я не прошу читать мои стихи

Я не прошу услышать мои песни

Я попрошу простить мои грехи

Я попрошу всегда остаться честным

Не нужно славить меня славным

Не нужно бегать вслед за мной

Оставь наедине с гитарой

Мир пойдет своей тропой

Я не прошу читать мои стихи

Я не прошу услышать мои песни

Я попрошу простить мои грехи

Я попрошу всегда остаться честным

Мои братишки на проводе

Я долго прожигал молодость

Я понял, есть только два пути —

Уйти в закат или отпустить

Устал и опустил веки, ты

Отдана мне навеки

Нанизываю на треки историю человека

Забываю, забываю

Тот день без тебя

Я теряю, забираю

Суету, Москва

Улыбнись, мы станем ближе

Люди, как вода

Забываю, забываю

Тот день без тебя

Забываю, забываю

Тот день без тебя

Я теряю, забираю

Суету, Москва

Улыбнись, мы станем ближе

Люди, как вода

Забываю, забываю

Тот день без тебя

Мои братишки на проводе

Я долго прожигал молодость

Я понял, есть только два пути —

Уйти в закат или отпустить

Устал и опустил веки, ты

Отдана мне навеки

Нанизываю на треки историю человека

Не подставил щеку, но я подставил плечо

Всегда приму, помогу

Я рассыпаю еще, природы круговорот, цветы у твоих ног

И птицы побросав толк спускают голубой шелк

Я помилився, це, начебто, норма

Я вам признався, але це тут не модно

Я не прошу читати мої вірші

Я не прошу почути мої пісні

Я попрошу пробачити мої гріхи

Я попрошу завжди залишитися чесним

Не треба славити мене славним

Не треба бігати слідом за мною

Залиш наодинці з гітарою

Світ піде своєю стежкою

Я не прошу читати мої вірші

Я не прошу почути мої пісні

Я попрошу пробачити мої гріхи

Я попрошу завжди залишитися чесним

Мої братики на проводі

Я довго пропалював молодість

Я зрозумів, є тільки два шляхи—

Піти в захід або відпустити

Втомився і опустив повіки, ти

Віддана мені навіки

Нанизую на треки історію людини

Забуваю, забуваю

Той день без тебе

Я втрачаю, забираю

Суєту, Москва

Усміхнися, ми станемо ближче

Люди, як вода

Забуваю, забуваю

Той день без тебе

Забуваю, забуваю

Той день без тебе

Я втрачаю, забираю

Суєту, Москва

Усміхнися, ми станемо ближче

Люди, як вода

Забуваю, забуваю

Той день без тебе

Мої братики на проводі

Я довго пропалював молодість

Я зрозумів, є тільки два шляхи—

Піти в захід або відпустити

Втомився і опустив повіки, ти

Віддана мені навіки

Нанизую на треки історію людини

Не підставив щоку, але я підставив плече

Завжди прийму, допоможу

Я розсипаю ще, природи кругообіг, квіти у твоїх ніг

І птахи залишивши толк спускають блакитний шовк