Du fragst nicht mehr - Zeraphine

Der Abgrund, so nah und es hämmert in deinem Kopf

Du spürst nur noch die Kälte unter deiner Haut

Doch auch der Sturm verweht die Gedanken nicht

Den lebenslangen Kampf

Und auch der Regen löscht die Tränen nicht

Und dein Gesicht verbrennt — es brennt

Du wagst nicht, dich zu bewegen, dein Herzschlag verlangsamt sich

Die Stunden vergehen, doch es bleibt kalt

Doch auch der Sturm verweht die Gedanken nicht

Den lebenslangen Kampf

Und auch der Regen löscht die Tränen nicht

Und dein Gesicht verbrennt

Du fragst nicht mehr, was sollte sich jetzt noch ändern?

Du fragst nicht mehr, denn du trägst die Antwort in dir

Du kannst nichts mehr hören, das Rauschen ist längst verstummt

Dein Körper gespalten — fast alles bleibt

Du fragst nicht mehr, was sollte sich jetzt noch ändern?

Du fragst nicht mehr, das Blatt kann sich nicht mehr wenden

Du fragst nicht mehr, welchen Weg du gehen sollst

Du fragst nicht mehr, denn du trägst die Antwort in dir

Безодня, така близько, і вона стукає в голові

Ви відчуваєте лише холод під шкірою

Але навіть буря не здуває думок

Довічна боротьба

І навіть дощ не стирає сліз

А твоє обличчя горить – горить

Ти не смієш рухатися, серцебиття сповільнюється

Години минають, але залишається холодно

Але навіть буря не здуває думок

Довічна боротьба

І навіть дощ не стирає сліз

І твоє обличчя горить

Ви більше не запитуєте, що ще має змінитися зараз?

Ви більше не питаєте, тому що ви несете відповідь у собі

Вже нічого не чути, шум давно припинився

Ваше тіло розділилося — майже все залишається

Ви більше не запитуєте, що ще має змінитися зараз?

Ви більше не просите, приплив більше не може повернути

Ви більше не питаєте, куди йти

Ви більше не питаєте, тому що ви несете відповідь у собі