Na stacji Jerzego z Podebrad - Zbigniew ZamacHowski

Widzimy się co dzień na schodach w metrze,

gdy ona jedzie na dół - ja na powierzchnię

Ja wracam z nocnej zmiany,

a ty pracujesz rano

Ja jestem niewyspany,

ty z twarzą zatroskaną

A schody jadą, choć mogłyby stać

na stacji Jerzego z Podebrad

Praga o szóstej jeszcze sennie ziewa

i tylko my naiwni — robimy co trzeba

Ja spieszę się z kliniki,

gna do kiosku ona

Zmęczone dwa trybiki,

dwie wyspy wśród miliona

A schody jadą, choć mogłyby stać

na stacji Jerzego z Podebrad.

Choć o tej samej porze — randki są ruchome,

bo w tym tandemie każdy jedzie w swoją stronę

Ja w lewo, ona w prawo

nie ma odwrotu

ją czeka Rude pravo

a na mnie pusty pokój

A schody jadą, choć mogłyby stać

na stacji Jerzego z Podebrad.

Na czarodziejskich schodach czuję w sercu drżenie,

gdy kioskareczka Ewa śle mi swe spojrzenie

W pospiechu ledwie zdążę

powiedzieć - «witam z rana»,

bo całowania w biegu

surowo się zabrania

A schody jadą, choć mogłyby stać

na stacji Jerzego z Podebrad

A Praga drzemie i nic jeszcze nie wie

o dwojgu zakochanych, zapatrzonych w siebie

Już tęsknią nasze włosy

pędem rozwiane

do tego, co nas czeka

do tego, co nieznane

A schody jadą, choć mogłyby stać

na stacji Jerzego z Podebrad.

Ми кожен день бачимося на сходах в метро,

коли вона опускається - я виходжу на поверхню

Повертаюся з нічної зміни,

а ти вранці працюєш

Я сонний,

ти з стурбованим обличчям

І сходи рухаються, хоча могли б стояти

на станції George z Podebrad

Прага о шостій ще сонно позіхає

і тільки ми наївні - робимо те, що потрібно

Я поспішаю з клініки,

вона йде до кіоску

Втомилися два гвинтики,

два острови серед мільйона

І сходи рухаються, хоча могли б стояти

на станції George z Podebrad.

Хоча водночас — дати мобільні,

адже в цьому тандемі кожен йде своїм шляхом

Я вліво, вона вправо

дороги назад немає

На неї чекає грубий закон

і порожня кімната на мені

І сходи рухаються, хоча могли б стояти

на станції George z Podebrad.

На чарівних сходах я відчуваю тремтіння в серці,

коли газетний кіоск Ева кидає на мене свій погляд

Поспішаю, ледве встигну

сказати - «привіт зранку»,

тому що цілуватися на бігу

суворо заборонено

І сходи рухаються, хоча могли б стояти

на станції George z Podebrad

А Прага дрімає і ще нічого не знає

про двох закоханих, захоплених одне одним

Ми вже скучили за волоссям

здувається

до того, що нас чекає

до невідомого

І сходи рухаються, хоча могли б стояти

на станції George z Podebrad.