Soldier's Song - The Hollies

Smoke was slowly rising as the night began to fade,

There were fires on the sky line from some distant born array,

I was riding out at 17 to join my first brigade,

Many years ago.

And I chanced upon a farm house where the woman took me in,

She gave me food and wine, she gave me shelter from the wind,

She delayed me from my regiment, and service of my King,

Many years ago.

She said «Soldier, before I lose you to the fight,

Oh my soldier, I’ll make a man of you tonight»

She took me over, in the fading fire glow,

On that wild and misty night she was my woman.

When I rose next morning I was gone before she stirred,

Tore myself away from there and left without a word,

Sound of distant infantry was the only thing I heard,

On that morning.

And in that day I aged 10 years and died a thousand deaths,

I learned the feel of frozen steal and fear within my breast,

But the lesson I remember 'til they laided me to my rest,

Keeps returning.

She said «Soldier, before I lose you to the fight,

Oh my soldier, I’ll make a man of you tonight»

She took me over, in the fading fire glow,

On that wild and misty night she was my woman.

And when the dice of war was thrown, and victory was won,

My drunken young compatriots went out to have their fun,

And there was no single house they did not burn or over run,

On that evening.

And I rode out to that place again as hard as I could ride,

but I found her by the trail on the lonely mountain side,

In the hands of those brave friends of mine she suffered and she died,

Many years ago.

«Soldier, before I lose you to the fight,

Oh my soldier, I’ll make a man of you tonight»

She took me over, in the fading fire glow,

On that wild and misty night she was my woman.

Дим повільно піднімався, коли ніч почала зникати,

На лінії неба горіли пожежі від якогось далекого народженого масиву,

Я їхав у 17 років, щоб приєднатися до своєї першої бригади,

Багато років тому.

І я випадково натрапив на господарський будинок, куди жінка прийняла мене ,

Вона дала мені їжу й вино, вона дала мені притулок від вітру,

Вона затримала мене від мого полку та служби мого царя,

Багато років тому.

Вона сказала: «Солдат, перш ніж я втрачу тебе в бою,

О, мій солдате, сьогодні ввечері я зроблю з тебе чоловіка»

Вона захопила мене в згасаючому сяйві вогню,

Тієї дикої й туманної ночі вона була моєю жінкою.

Коли я встав наступного ранку, мене не було, перш ніж вона заворушилася,

Вирвався звідти й пішов без жодного слова,

Єдине, що я чув, був звук далекої піхоти,

Того ранку.

І в того дня я вирік 10 років і помер тисячю смертей,

Я дізналася відчуття замороженої крадіжки та страху в моїх грудях,

Але урок, який я пам’ятаю, поки вони не поклали мене у спокій,

Продовжує повертатися.

Вона сказала: «Солдат, перш ніж я втрачу тебе в бою,

О, мій солдате, сьогодні ввечері я зроблю з тебе чоловіка»

Вона захопила мене в згасаючому сяйві вогню,

Тієї дикої й туманної ночі вона була моєю жінкою.

І коли кістки війни були кинуті, і перемога була здобута,

Мої п’яні молоді співвітчизники вийшли повеселитися,

І не було жодної хати, яку б не спалили чи не перебігли,

Того вечора.

І я знову поїхав до того місця з такою силою, якою міг їздити,

але я знайшов її по стежці на самотній горі,

В руках тих моїх хоробрих друзів вона страждала і померла,

Багато років тому.

«Солдат, перш ніж я втрачу тебе в бою,

О, мій солдате, сьогодні ввечері я зроблю з тебе чоловіка»

Вона захопила мене в згасаючому сяйві вогню,

Тієї дикої й туманної ночі вона була моєю жінкою.