Happy the Golden Prince - Robyn Hitchcock

Twenty-five hours of love in the life of «Happy the Golden Prince Rides Again,»

his sluggish purple crest flopping over his dotty eyes as he casts a revolting

shadow over the courtyard

For many years he had played by himself in the vaults and turrets of his

father’s castle, occasionally drawing back the musty curtains of burgundy red

that masked him from the challenging sun or the ovulating moon.

He would lurch

past the flies on the windowsill like a figurehead through a bag of dust,

tip over the battlements and cough himself rigid, until white tears tumbled

sluggishly from the slot in his neck.

He would watch them recede into the fiery

blue waters of the living moat and hiss with amusement as, each drop animated

into a steel grey tadpole that writhed and dipped away towards the bank

One lurid afternoon Happy was surprised to see an ex-tadpole of his develop

into something he had never before seen, for living alone as he did,

with only mirrors for company, he knew nothing of women

The creature stood motionless on the opposite bank, her alabaster limbs

beckoning him from his father’s hall.

It was weird--She seemed as still and

cold as a statue;

indeed, Happy fancied he saw ivy curling 'round her feet.

Yet, her very stillness challenged the foetid breeze that stirred the trees

and shrubs about the moat

Happy sensed that she was important

Then, suddenly she opened both her eyes for what must have been the first time,

and he saw that they were trained on him

They were of a powerful matte strawberry hue, and they shone with the luster of

newly-opened chestnuts.

Her left hand dipped slightly and her mouth turned up

at the corner, as if to finally dispel any doubts as to her existence

A creeper that dangled flaccidly from the nearest turret-top brushed against

the shoulders of the purple-headed prince as he stood, pinned, like a butterfly

on a dartboard;

transfixed, but still writhing at her beauty.

Her sneer

increased to a smile and, as it did, Happy felt like a bottle of ginger beer

that someone had shaken violently and was about to open

Giddily, he swung himself onto the battlements, grabbed the idle creeper,

and swung across the water toward the princess.

He landed with a milky squelch

at her side and beneath an extraordinarily gnarled sumac tree.

Instantly she

leapt away, giving the lie to her immobility--this was flesh and blood!

Happy was convulsed with a strange yet familiar sensation;

he felt he should

be in a bathroom

And as he looked, the lowering vegetation above and before him took on the

dingy suggestive aura of dripping taps.

The moss beneath his shiny pink feet

was breathing sponge, caressing every pore of his skin with slimy microscopic

tendrils, and the moat behind him glistened like a sapphire basin,

silhouetting the darker lilypads that floated across it like filthy suds

Abruptly, Happy broke off this reverie, and wildly rotated his gaze

The creature had vanished.

Where could it be?

Happy reared up like a stallion

and rammed through the undergrowth in pursuit of the first female he had ever

seen.

A slithering rubbery whale diverted him from his soggy course and he

glanced to his left:

There it was!

Crouched in the corner of a clearing, her eyes bleeding light

into his, wearing a leopard-skin leotard, clutching an antenna to her brow,

and muttering «mm-gah» through a megaphone at him.

The ground shook,

and the jaws of the Earth admitted Happy the golden prince headfirst into a

deep hole.

The wavy green turf closed over him, though his thrashing feet

disturbed the surface for a moment or two longer

Happy found himself upside-down in a narrow fluorescent well that was both

moist and cheesy.

He quivered uncontrollably, aching with every inch of his

soul to scratch something, but where, he could not tell.

His feet were ringing

like telephone bells, and his head felt ready to burst.

His cloak flapped open

over his head like a bat’s, and he became aware that the well was growing

hotter and more muscular.

It seemed strangely enough to be shrinking about him,

like a skin around a fine pork sausage.

Yet he didn’t mind--his whole life at

the castle lay behind him now, sterile and eventless

He thought only how he would love to sneeze, and felt nothing but relief when

the cool arms of the woman vigorously unscrewed his head, and the toothpaste

flowed out as if it were gushing from a broken dam, into the very womb of the

earth

«So that’s who I am!»

he cried

Happy the golden prince

Happy the golden prince

Happy the golden prince

Happy the golden prince

Happy the golden prince

Happy the golden prince

Happy the golden prince

Happy the golden prince

Happy the golden prince

Happy the golden prince

Happy the golden prince

Happy the golden prince

Двадцять п'ять годин кохання у житті "Щасливий Золотий принц знову їде"

його млявий фіолетовий гребінь нависає на його крапчасті очі, коли він видає повстання

тінь над двором

Протягом багатьох років він грав сам у сховищах та башточках свого

батьківський замок, час від часу відкидаючи затхлі штори бордово-червоного кольору

що маскувало його від складного сонця чи місяця, що овулював.

Він би хилився

повз мух на підвіконні, як голова крізь мішок з пилом,

перекинувся через зубчасті стіни й закашлявся, аж білі сльози покотилися

мляво з щілини на шиї.

Він спостерігав би, як вони відступають у вогонь

блакитні води живого рову і весело шипять, кожна крапля оживляється

у сталевого сірого пуголовка, який звивався й поринув до берега

Одного страшного дня Хепі був здивований побачивши колишнього пуголовка свого розвитку

у те, чого він ніколи раніше не бачив, тому що жив один, як він,

Маючи лише дзеркала для компанії, він нічого не знав про жінок

Істота нерухомо стояла на протилежному березі, її алебастрові кінцівки

вабивши його з зали батька.

Це було дивно — вона здавалась, як затишна

холодний, як статуя;

справді, Хеппі уявляв, що бачив плющ, який звивався навколо її ніг.

Проте сама її тиша кидала виклик мерзенному вітерцю, що ворушив дерева

і чагарники біля рову

Хепі відчув, що вона важлива

Потім раптом вона відкрила обидва очі, мабуть, у перший раз,

і він бачив, що вони навчені йому

Вони мали потужний матовий полуничний відтінок і сяяли блиском

щойно відкриті каштани.

Її ліва рука злегка опустилася, а рот піднявся

на розі, ніби щоб нарешті розвіяти будь-які сумніви щодо її існування

Ліана, яка мляво звисала з найближчої вежі, зіштовхнулася з нею

плечі пурпуровоголового принца, коли він стояв, притиснутий, як метелик

на дошці для дартсу;

зачарована, але все ще корчиться від її краси.

Її насмішка

посміхнувся, і Хепі відчув, як пляшка імбирного пива

що хтось сильно трясся і збирався відчинити

Він, крутячись, кинувся на зубчасті стіни, схопив непрацюючу повзуну,

і перекинувся через воду до принцеси.

Він приземлився з молочним хлюпом

біля неї й під надзвичайно вузлуватим деревом сумаху.

Миттєво вона

стрибнула геть, додавши брехні її нерухомості — це була плоть і кров!

Хепі скривився від дивного, але знайомого відчуття;

він відчув, що повинен

бути у ванній кімнаті

І як він дивився, низька рослинність над ним і перед ним прийняла 

погана аура кранів, що капають.

Мох під його блискучими рожевими ногами

дихав губкою, пестивши кожну пору його шкіри слизистим мікроскопом

вусики, а рів за ним блищав, як сапфіровий таз,

вимальовуючи темніші лілійні квіти, що пливли по ньому, як брудна піна

Несподівано Хепі обірвав цю мрію й дико перевів поглядом

Істота зникла.

Де це може бути?

Хепі піднявся, як жеребець

і протаранив ліс у погоні за першою у нього самкою

бачив.

Гумовий кит, що ковзає, відвернув його від мокрого курсу, і він

глянув ліворуч:

Ось і було!

Присіла в кутку галявини, її очі кровоточили світло

в його, одягнена в купальник із леопардової шкіри, притиснувши антену до свого чола,

і бурмочуть йому в мегафон «мм-га».

Земля тряслася,

і щелепи Землі впустили Щасливого золотого принца головою вперед в а

глибокий отвір.

Хвилястий зелений газон закрився над ним, хоча його стукали ноги

порушив поверхню на момент або дві довше

Хепі опинився догори дном у вузькій люмінесцентній колодязі, який був і тим, і іншим

вологий і сирний.

Він нестримно тремтів, боліючи кожним дюймом свого

душу щось подряпати, але де, він не міг сказати.

Його ноги дзвеніли

як телефонні дзвінки, і його голова відчувала, що готова лопнути.

Його плащ розкрився

над його головою, як у кажана, і він усвідомив, що криниця росте

гарячіший і мускулистіший.

Досить дивним здавалося зменшуватися перед ним,

як шкіра навколо тонкої свинячої ковбаси.

Проте він не заперечував – усе своє життя

замок тепер лежав позаду нього, безплідний і безподієвий

Він думав лише про те, як хотів би чхнути, і тоді не відчував нічого, крім полегшення

прохолодні руки жінки енергійно відкрутили йому голову і зубну пасту

витікав, ніби хлинув із прорваної дамби, у саме лоно

земля

«Так ось хто я!»

він заплакав

Щасливий золотий принц

Щасливий золотий принц

Щасливий золотий принц

Щасливий золотий принц

Щасливий золотий принц

Щасливий золотий принц

Щасливий золотий принц

Щасливий золотий принц

Щасливий золотий принц

Щасливий золотий принц

Щасливий золотий принц

Щасливий золотий принц