Случайная встреча - Павел Михайлов

Я не стану ее огорчать,

Пусть надолго останется тайной,

Что стал я всё чаще скучать

И думать о встрече случайной.

Хочу я о многом сказать,

Но грустное сердце далёко.

Я помню другие глаза

И светлый, как солнышко, локон.

С того незабвенного дня

Жду счастья хотя бы немного,

Но счастье не любит меня

И к сердцу не помнит дороги.

Я не стану ее огорчать,

Пусть надолго останется тайной,

Что стал я всё чаще скучать

И думать о встрече случайной.

Я не стану її засмучувати,

Нехай надовго залишиться таємницею,

Що став я все частіше нудьгувати

І думати про зустріч випадковою.

Хочу я про багато сказати,

Але сумне серце далеко.

Я пам'ятаю інші очі

І світлий, як сонечко, локон.

З того незабутнього дня

Чекаю щастя хоч би трохи,

Але щастя не любить мене

І до серця не пам'ятає дороги.

Я не стану її засмучувати,

Нехай надовго залишиться таємницею,

Що став я все частіше нудьгувати

І думати про зустріч випадковою.