Repulsion and Escapism II - Noise Trail Immersion

Therefore

Betrayed by my own body

My soul is wandering

Leaving the holy flesh

A temple built with the pain

Oh nature, eradicate me

From this stupid shelter

Suspended in space and time

The womb of every unborn

Slowly rotting

The reflection of every answer

It dwells once more in me

From the void of the eternal doubt

To the static knowledge we call faith

Our innocence born in this oblivion

It gives me the access to every door

The memory of man

The symbol of curiosity

Proverbial punishment

For all our satisfactions

The thirst of knowledge we hide within

Cut off by the nonsense

Vanquished

By the murderous weakness of men

Distinguishing the I of my creator

From the mine

Now it’s all clear

Man is but a foolish lover

Of his nameless condition

Тому

Зраджений моїм власним тілом

Моя душа блукає

Залишивши святу плоть

Храм, побудований з болем

О природа, знищи мене

З цього дурного притулку

Призупинено в просторі й часі

Утроба кожного ненародженого

Повільно гниє

Відображення кожної відповіді

Це знову живе в мені

Із порожнечі вічних сумнівів

Статичні знання ми називаємо вірою

У цьому забутті народилася наша невинність

Це дає мені доступ до кожних дверей

Пам’ять людини

Символ допитливості

Прислів'я покарання

На всі наші задоволення

Спрагу знань, яку ми приховуємо

Відрізаний дурниці

Переможений

Через вбивчу слабкість людей

Розрізнення Я мого творця

З шахти

Тепер все зрозуміло

Чоловік — просто дурний коханець

Про його безіменний стан