The Allegory of the Cave - Matt Elliott

It must be what now 13 days?

But I can’t shake or forget this twist of cruel fate

You threw yourself into the fray

With no single thought of the end

You fell once again

So this is permanent this change

It’s far too late to contemplate beginning again

This transience is how it’s played

Once lost is away all your days, my friend are numbered

Oh come on silence whisper my name

Give me the answers that I crave

Is it so cold?

we just grow old and slowly crumble

The light reflects the wall of this cave

They dance the flame illuminates

But our hands are bound we can’t turn round to face the embers

Do these cells hold all that I am

& once they decay like you I’ll fade into the darkness

Oh come on silence whisper my name

Explain the rules of the game

Oh come on silence talk to me

My feet are bleeding to the bone

They’re cracked & worn

The skin is torn from such a long road

But there’s still a long way to go

The sun beats down

My furrowed brow’s about to burn now

The endless questions still remain

Did I live before & will I then live on once again?

Or are we plucked out from the void

& placed in this frame made of bones, blood & braincells

& so we’re thrown back in the void

Eternity in the dark is such a long time

Either path is lined with darkness

The crushing pain/the endless void

Repeat the same painful mistakes or

Slowly rot into the soil

Oh darkness please whisper my name

Whisper the rules of this here game

Має бути, що зараз 13 днів?

Але я не можу позбутися чи забути цей поворот жорстокої долі

Ти кинувся в бійку

Без жодної думки про кінець

Ти знову впав

Тому це постійна ця зміна

Надто пізно думати про те, щоб почати знову

Ця швидкоплинність — це те, як вона грає

Після втрати всі дні твої, мій друг злічений

О, давай, тише, шепни моє ім’я

Дайте мені відповіді, яких я хочу

Невже так холодно?

ми просто старіємо й повільно руйнуємось

Світло відбиває стіну цієї печери

Вони танцюють полум'я освітлює

Але наші руки зв’язані, ми не можемо повернутись обличчям до вугілля

Чи містять ці клітинки все те, що я є

І як тільки вони розпадуться, як ти, я зникну в темряві

О, давай, тише, шепни моє ім’я

Поясніть правила гри

О, тиша, поговори зі мною

Мої ноги кровоточать до кісток

Вони потріскані та зношені

З такої довгої дороги шкіра зривається

Але попереду ще довгий шлях

Сонце прибиває

Моя насуплена брова ось-ось згорить

Залишаються безкінечні питання

Чи жив я раніше і чи буду жити потім?

Або ми вирвані з порожнечі

і поміщено в цю рамку з кісток, крові й клітин мозку

і тому нас повертають у порожнечу

Вічність у темряві – це такий довгий час

Будь-який шлях вкритий темрявою

Нищівний біль / нескінченна порожнеча

Повторюйте ті самі болючі помилки або

Повільно гниє в грунт

О, темряво, будь ласка, прошепотіть моє ім’я

Прошептайте правила цієї гри