Skroderis bez vārda - Jauns Mēness

Viņam dvēsele bija tik plaša

Ka jebkuram tas uzsmaidīja

Pliks un nabags, bez krekla, bez graša

Sirdīs caurumus aizlāpīja

Kur tas adatu ņēma un diegus

To nekad neviens neprasīja

Varbūt vētras un migla un lietus

Tos ar vēju tam piegādāja

Bet tu pūt, vējiņ, pūt

Vai plīst tur vai lūst

Tev vienmēr ir jāpagūst!

Bet tu pūt, vējiņ, pūt

Gan viņus, gan mūs

Varbūt nāksies reiz aizlāpīt!

Ja kāds jautāja, kā viņu sauca

Daudzi mulsa un atrunājās

Ļaudis vārdus un uzvārdus jauca

Knapi savējos atcerējās

Tā tas gāja līdz nākamai reizei

Kamēr atkal jau kāds iesaucās:

«Atnāc, lūdzu un izglāb un aizej

Lai tie vainīgie pasakās!»

Bet tu pūt, vējiņ, pūt

Vai plīst tur vai lūst

Tev vienmēr ir jāpagūst!

Bet tu pūt, vējiņ, pūt

Gan viņus, gan mūs

Varbūt nāksies reiz aizlāpīt!

Un nekad tam nav bijis neviena

Kas par skroderi izmācītu

Kā vien simtsreiz cauršautā siena

Starp meliem un patiesību

Un nekad tam nav bijis neviena

Kas par skroderi izmācītu

Kā vien simtsreiz cauršautā siena

Starp meliem un patiesību

Bet tu pūt, vējiņ, pūt

Vai plīst tur vai lūst

Tev vienmēr ir jāpagūst!

Bet tu pūt, vējiņ, pūt

Gan viņus, gan mūs

Varbūt nāksies reiz aizlāpīt!

Bet tu pūt, vējiņ, pūt

Vai plīst tur vai lūst

Tev vienmēr ir jāpagūst!

Bet tu pūt, vējiņ, pūt

Gan viņus, gan mūs

Varbūt nāksies reiz aizlāpīt!

Його душа була така широка

Щоб усі посміхалися

Лисий і бідний, без сорочки, без копійки

Діри в їхніх серцях залатали

Де взяли голку і нитку

Ніхто ніколи цього не просив

Можливо, грози, туман і дощ

Їх доставив йому вітер

Але ти подуй, вітер, подуй

Розірве там або зламає

Ви завжди повинні виграти!

Але ти подуй, вітер, подуй

І вони, і ми

Можливо, доведеться раз підламати!

Якби хтось запитав, як його звати

Багато бурмотали і говорили

Люди переплутали імена та прізвища

Кнапі згадав своє

Так йшло до наступного разу

Поки хтось знову вигукнув:

«Приходь, збережи та йди

Хай винні в казках!»

Але ти подуй, вітер, подуй

Розірве там або зламає

Ви завжди повинні виграти!

Але ти подуй, вітер, подуй

І вони, і ми

Можливо, доведеться раз підламати!

І в ньому ніколи нікого не було

А як щодо кравця

Як у стіну простріляли сто разів

Між брехнею і правдою

І в ньому ніколи нікого не було

А як щодо кравця

Як у стіну простріляли сто разів

Між брехнею і правдою

Але ти подуй, вітер, подуй

Розірве там або зламає

Ви завжди повинні виграти!

Але ти подуй, вітер, подуй

І вони, і ми

Можливо, доведеться раз підламати!

Але ти подуй, вітер, подуй

Розірве там або зламає

Ви завжди повинні виграти!

Але ти подуй, вітер, подуй

І вони, і ми

Можливо, доведеться раз підламати!