Der Vampir und dessen Verwandlung - In Strict Confidence

Du, wie der todesstreich

Tief in mein stöhnen herz gedrungen

Du, die einem dämon gleich

Von wildem übermut bezwungen

Gekommen ist, in meinem sinn

Zu herrschen und sich einzubetten

Du schmach, der ich verhaftet bin

So wie der sträfling seinen ketten

So wie der spieler seiner sucht

So wie der trinker seinem glase

So wie die made ihrem aase

Verflucht bist du, du bist verflucht!

Den raschen dolch hab ich beschworen

Daß er die freiheit mir erzwingt

Das gift hab ich umsonst erkoren

Daß es dem feigling hilfe bringt

Ach!

gift und dolch mich nur verlachen

Verächtlich sprechen alle zwei:

«Du bist nicht wert dich freizumachen

Von so verworfner sklaverei

Du tor!

wenn dich von diesem schrecken

Einst auch erlöste unsre kraft

So würde dein leidenschaft

Noch deines vampirs leiche wecken»

Das weib indessen

Mit erdbeerfarbenem munde

Sich winded schlangengleich

Auf heißem grunde

Die festen brüste in das mieder eingeschnürt

Es sprach ein wort aus

Das wie ambrahauch verführt

«Auf meinen lippen liegt ein schmelz, mir wurden gaben die das gewissen im

alkoven tief begraben die tränen trocknen schnell an meiner stolzen brust,

die greise lachen, wie die kinder voller lust wer hüllenlos und nackt mich

sieht, verzeichtet gerne auf mond und sonne und den himmel und die sterne ich

bin, mein weiser freund, in meiner kunst geschickt, wenn fürchterlich mein arm

den schwachen mann umstrickt, und seinem wilden biß blüht meine brust entgegen

so schwach und stark zugleich, so schüchtern und verwegen.

selbst engel gäben

auf dem bett sich wild und heiß die doch geschlechtlos sind, für mich der hölle

preis»

Als aus den gliedern sie mir alles mark gesogen und als ich stöhnend mich auf

sie hinabgebogen zum langen liebeskuß, da sah ich sie nicht mehr ein schlauch

lag neben mir, mit schleim und eiter schwer ich schloß die augen schnell in

fröstelndem erbeben, um mich am morgen neu zu ihr emporzuheben doch mir zur

seite an des ungeheuers statt, das ganz, so glaubte ich, von meinem blute satt,

da war ein klapperndes skelett alleine zu sehen, abscheulich rasselnd wie der

wetterfahne drehen und wie ein aushängeschild, am eisen festgemacht das

klappernd sich bewegt im sturm der winternacht

Ти, як смертельний удар

Проникла глибоко в моє стогне серце

Ти, як демон

Переможений дикою зарозумілістю

Прийшов, на думку

Правило та вбудовування

Соромно, що я заарештований

Так само, як у каторжника свої кайдани

Так само, як шукає гравець

Так само, як п’яниця зі своєю склянкою

Так само, як і зробив вашу aase

Ти проклятий, ти проклятий!

Я викликав швидкий кинджал

Що він змушує мою свободу

Я вибрала подарунок безкоштовно

Що це приносить допомогу боягузу

Ой!

отрута і кинджал тільки сміються з мене

Обидва зневажливо говорять:

«Ви не гідні вирватися на волю

З рабства таке розбещене

Ти дурень!

якщо це вас лякає

Колись також викупили наші сили

Як і ваша пристрасть

розбуди труп свого вампіра»

Білий тим часом

З ротом полуничного кольору

Звивається, як змія

На гарячій землі

Тверді груди зав'язані в ліф

Воно промовило слово

Це спокушає, як подих амбри

«У мене тане на губах, мені дали совість

Похований глибоко в алькові, сльози швидко висихають на моїх гордих грудях,

старі сміються, як діти, повні пожадливості, що розкрили й оголили мене

бачить, любить малювати місяць і сонце, небо і зірки

Я, мій мудрий друже, вправний у своєму мистецтві, хоча моя рука страшна

впав у пастку слабкого, і мої груди розцвітають проти його дикого укусу

такий слабкий і сильний водночас, такий сором’язливий і сміливий.

навіть ангели дають

на ліжку дикі і гарячі, які досі безстаті, для мене пекло

ціна"

Коли кістки висмоктали з мене весь мозок і коли я сам стогнав

вона нахилилася для довгого любовного поцілунку, тоді я більше не бачив її як шланг

лежачи поруч зі мною, з важкою мокротою та гноєм я швидко заплющив очі

тремтячи, щоб вранці знову піднятися до неї, але до мене

сторона чудовиська, якому, як я вірив, вистачило моєї крові,

там був одинокий скелет, що брязкає, який жахливо брязкає

повернути флюгер і, як знак, прикріпити до праски

стукіт ходів у шторм зимової ночі