Aires vestidos de antojos - Diego Martín

Por qué preguntas si me escuchas de reojo

Para qué si cada qué decir para ti

Son solamente ganas de alboroto

Aires vestidos de antojos

(de tus aires vestidos de antojos)

Para qué preguntas si soy yo de todos modos

Para qué quieres saber si sí

Si no soy solamente, hay síes en tus ojos

Si no existe, no hay momento

Para decirte lo que siento

Para decirte que te quiero

Que no es cierto que son celos

Que te estás ahogando en ellos

Y contigo lo que es nuestro

Que no sé olvidarte, que llega la noche y siempre ganas

Que a veces quisiera ser cobarde en esta nuestra cama

Y no despertar y por el don de ser capaz

Hacerte un mundo en el que una mirada baste para hablar

Un lugar en que los ojos sean de veras el espejo de alma

Y no se me venga abajo porque crees que te hago trampas

Donde una verdad se pueda ver si es que es verdad

Donde la piel no sea más que un muro a la hora de amar

Como ahora, etéreo

Para qué preguntas si no es verdad

Si todo está mintiendo

Para qué si lo que ves es irreal

Para qué quieres saberlo

Si solo hay síes

Si no existe, no hay momento

Para decirte lo que siento

Para decirte que te quiero

Que no es cierto que son celos

Que te estás ahogando en ellos

Y contigo lo que es nuestro

Que no sé olvidarte, que llega la noche y siempre ganas

Que a veces quisiera ser cobarde en esta nuestra cama

Y no despertar y por el don de ser capaz

Hacerte un mundo en el que una mirada baste para hablar

Un lugar en que los ojos sean de veras el espejo de alma

Y no se me venga abajo porque crees que te hago trampas

Donde una verdad se pueda ver si es que es verdad

Donde la piel no sea más que un muro a la hora de amar

Como ahora, etéreo

Como ahora, etéreo

Чому ти питаєш, чи слухаєш мене краєм ока?

Що, якщо кожен, що сказати за вас

У них лише бажання суєти

Айрес, одягнений у тягу

(твого вигляду, одягненого в жагу)

Навіщо питати, якщо це я

Чому ви хочете знати, якщо так

Якщо я не один, у твоїх очах є «так».

Якщо його немає, немає моменту

щоб сказати тобі, що я відчуваю

Щоб сказати тобі, що я тебе люблю

Що це неправда, що це ревнощі

Що ти в них тонеш

А з вами те, що наше

Що я не знаю, як тебе забути, що приходить ніч і ти завжди перемагаєш

Що іноді я хотів би бути боягузом у цьому нашому ліжку

І не прокинутися і за дар вміти

Зробіть собі світ, у якому достатньо погляду, щоб говорити

Місце, де очі є дзеркалом душі

І не ламай мене, тому що ти думаєш, що я тобі зраджую

Де видно правду, якщо вона правдива

Де шкіра не більше ніж стіна, коли мова йде про кохання

як зараз, ефірний

Навіщо питати, якщо це неправда

Якщо все бреше

Що робити, якщо те, що ви бачите, нереально

що ти хочеш знати

Якщо є тільки так

Якщо його немає, немає моменту

щоб сказати тобі, що я відчуваю

Щоб сказати тобі, що я тебе люблю

Що це неправда, що це ревнощі

Що ти в них тонеш

А з вами те, що наше

Що я не знаю, як тебе забути, що приходить ніч і ти завжди перемагаєш

Що іноді я хотів би бути боягузом у цьому нашому ліжку

І не прокинутися і за дар вміти

Зробіть собі світ, у якому достатньо погляду, щоб говорити

Місце, де очі є дзеркалом душі

І не ламай мене, тому що ти думаєш, що я тобі зраджую

Де видно правду, якщо вона правдива

Де шкіра не більше ніж стіна, коли мова йде про кохання

як зараз, ефірний

як зараз, ефірний