Void of Empathy - Beheaded

Striving amongst walls of horrid thoughts

Pensive corridors ramify and deplete solemnly

Opposing currents in the blend of life flow by

Incessant left hand path will never cease to sigh

Unearthly presences shudder out my brain

Inhuman is their world, sanity is profaned

Tears cling to my eyes and blind my sight

Chronologically surpassed and forged in plight

The darkest silhouettes weep

In sepulchral tones of sorrow

As the gates of deepest sinisters

Are pulled apart in a repulsive climax of shrills

Attempt at conveying thoughts to words

My tortured heart pulsates, my eyes decay

What’s present in my mind is perpetually incised

From preordained gladness I’m eternally deprived

Embraced to my innerself I await the night

Empathy’s void hugs me in the absence of light

What warmed my heart and lit my way

Is now the hatred that runs in my veins

Miserable sense of being burns its path deep

The sweet fragrance of anguish draws me in my sleep

The carnal lips of death press tightly against mine

Now my weakened soul surrenders to the undivine

Spiritually chanting doom In sepulchral tones of sorrow

As the gates of deepest sinisters

Confine my deafening shouts of pain

Боротьба серед стін жахливих думок

Задумливі коридори розгалужуються й урочисто виснажуються

Протилежні течії в суміші життя протікають повз

Безперервний лівий шлях ніколи не перестане зітхати

Неземні присутності здригають мій мозок

Нелюдський — їхній світ, розсудливість профанується

Сльози налипають на мої очі й засліплюють зір

Хронологічно перевершений і підроблений у важкій ситуації

Плачуть найтемніші силуети

У гробних тонах скорботи

Як ворота найглибших зловісників

Розриваються в відразливий кульмінаційний пронизливий звук

Спробуйте передати думки словами

Моє змучене серце пульсує, мої очі розпадаються

Те, що присутнє в моїй свідомості, постійно вирізається

Від наперед нареченої радості я назавжди позбавлений

Обійнявши себе, я чекаю ночі

Порожнеча емпатії обіймає мене за відсутності світла

Те, що зігріло моє серце і освітлювало дорогу

Тепер ненависть, що тече в моїх жилах

Жалюгідне відчуття буття глибоко випалює йому шлях

Солодкий аромат туги втягує мене у сон

Плотські губи смерті міцно притискаються до моїх

Тепер моя ослаблена душа віддається небожественному

Духовно оспівуючи приреченість У гробницьких тонах скорботи

Як ворота найглибших зловісників

Обмежте мої оглушливі крики болю