Small Bones of Courage - Aldous Harding

We walk alone now, Edo

The dogs have broken and turned

Feed these words to the wind

So they may one day return

There’s little left for us, Edo

Our minds are open and learned

Never in your days will you find a pair so burned

And we slept with our backs against the weather

As we lay on wet stones

Before the fire’s edge

We swore to never eat from those bleeding hands again

And we sang the words together in the amber

Not a word, little widow, of the man I was before

For the only friend that’s left is in the night

When I cannot find the silver designed to take your life

And the shadows are too deep to find the light

They do not reach the small bones of courage

'Stead left to the light by the small bones of courage

There is a train that moves through the valley

Its path is crooked and tied

We’re told we are but travellers upon its hellish ride

But the coal will not burn longer than we will it

Still he’s robbed of fire by the small bones of courage

Scratch down the lace and bare your naked breast unto the sun

Let the ghosts scream at the lightning in your eyes

Turn all the horses gold, and watch them flee toward the life

Where live the guardians of mercy on the mind

Led through the fire by the small bones of courage

Led through the fire by the small bones of courage

There is little left for us, Edo

Our minds are open and learned

Never in your days will you find a pair so burned

And we slept with our backs against the weather

Зараз ми гуляємо самі, Едо

Собаки зламалися і повернулися

Подайте ці слова вітру

Тож одного дня вони можуть повернутися

Нам залишилося небагато, Едо

Наш розум відкритий і навчений

Ніколи за свої дні ви не знайдете таку спалену пару

І ми спали спиною проти погоди

Коли ми лежали на мокрому камені

Перед краєм вогню

Ми поклялися більше ніколи не їсти з цих кровоточивих рук

І ми заспівали слова разом у бурштині

Ні слова, маленька вдовиця, про чоловіка, яким я була раніше

Бо єдиний друг, який залишився — в ночі

Коли я не можу знайти срібло, призначене забрати твоє життя

А тіні надто глибокі, щоб знайти світло

Вони не досягають дрібних кісток мужності

«Залиштеся до світла маленькими кістками мужності

Є потяг, який рухається долиною

Його шлях кривий і зв’язаний

Нам кажуть, що ми лише мандрівники на його пекельній подорожі

Але вугілля горітиме не довше, ніж ми

І все-таки його позбавили вогню маленькі кістки мужності

Подряпи мереживо і оголи свої оголені груди до сонця

Нехай привиди кричать від блискавки у твоїх очах

Перетворіть усіх коней у золото і дивіться, як вони тікають до життя

Де живуть хранителі милосердя на розумі

Проведений крізь вогонь маленькими кістками мужності

Проведений крізь вогонь маленькими кістками мужності

Нам залишилося небагато, Едо

Наш розум відкритий і навчений

Ніколи за свої дні ви не знайдете таку спалену пару

І ми спали спиною проти погоди