Love Chronicles - Al Stewart

I can remember the first girl that I did love

It was Stephanie

In kindergarten arithmetic classes she used to

Sit next to me

I’d pass her sticky sweets under the table

Where the teacher couldn’t see

Although she wouldn’t remember me now

Sometimes I wonder where she can be

I can remember the first girl I kissed

It was Christine when I was ten

I’d been told we were moving away

I thought I’d never see her again

Oh don’t forget me

I’ll be back when they let me

Before you learn how to lie when you’re leaving

Love is so much easier then

And at school would you believe three hundred boys

And no girls at all

But you’re a fool if you should leave

Just think of the joys of rugby football

And prep in the morning and Brylcreem and acne

And cross-country running to kill evil thoughts

I’m surprised that I survived

I ran ten thousand miles with my back to the wall

I can remember the first girl that I made love to

It was in a park

In the lower pleasure gardens in Bournemouth

In summer just after dark

My mind was reeling: Oh what a feeling

I missed the bus and walked twelve miles home

And it really didn’t seem far

And all through my seventeenth summer

Running together from crowds and ties

Taking our clothes off and feeling each other

With fingers and senses and mouths and eyes

Incurring the glances of old disapproval

From elderly local inhabitant’s eyes

Oh time, time we hardly even knew you

You didn’t touch us with your lies

In the halcyon days of my late adolescence

My goal seemed clearly in sight

Playing electric guitar with a beat group

We set the ballrooms alight

Camping it up for the dyed blonde receptionists

Who told us we were al-ri-yi-yight

On an ego trip for a teenage superstar

On thirty shillings a nigh-yight

And so it fell that I came up to London

To look for fortune and fame

Starry eyed in my seaside successes

And much too sure of the game

First girl I met there I thought I’d get there

But the first girl was nearly the last girl

She left my eyes in the drain

She sat on my floor in the dead of the night

Rolling a joint and looking round for a light

Her clothes were so black and her face was so white

How could I know what was right?

And I sat all huddled upon my bed

Watching her in my innocence

And it was no sense at all, but too much sense

That took me to the bridge of impotence

Oh Artaud’s anthology lay spread on the floor

And the thoughts that she gave me

I’d not met before

And stranded half hypnotised

I watched her in awe

Of everything that she stood for

And I wanted more than anything to be like her with every sense

But it was no sense at all, but too much sense

That took me to the bridge of impotence

She came over to me and kissed me in play

Taking my hand between her legs as she lay

And she looked in my eyes but I turned them away

Finding no words fit to say

And I hated myself, but could not move

Shattered in my confidence

But it was no sense at all, but too much sense

That took me to the bridge of impotence

Now the stare of the lightbulb tore holes in my brain

As she got up in the silence that hung like a stain

And I wanted to speak, or to call out her name

But how could I begin to explain?

And my prosecuting room still holds

A strand of her hair in evidence

But it was no sense at all, but too much sense

That took me to the bridge of impotence

Oh I still think about her when the night fills with rain

And speaks in its voices uneasy and vain

And I think were I maybe to find her again

Oh I’d probably see her more plain

And I should have known she was just like me

It was after all only common-sense

But it was no sense at all, but too much sense

That took me to the bridge of impotence

But it was no sense at all, but too much sense

That took me to the bridge of impotence

At first I didn’t go out much at all

I just stayed at home in my chains

Picking over the threads of my confidence

And searching for the remains

And when I couldn’t stand any more of it

Going down to a club

Mixing in with the sounds and the crowds

I let the music cover me up

And only, lonely, the harlequins and painted phonies

Pick their ways, through the haze

Of highs and lows and blues

And all that I could do was to pick my way to you

Though I didn’t tell you

You were just a thing to prove

I was hungry when found you, but I’m alright now

They sigh, they lie, the refugees and superheroes

On ice, so nice to see you, what’s your name?

And all that I could do was to say the same to you

Take you for the moment, though the moment wasn’t true

But I was hungry when I found you and I’m alright now

Though the street lamp cut through the curfew

It shed no light on our mind

It would have been so easy to love you

At any other time

Only, lonely, you came to me the night hung coldly

In your eyes, some other time I might have stayed with you

But all that I could do was to turn around to you

Thanks for what you gave me now it’s time to say «Adieu»

I was hungry when I found you but I’m alright now

Ba ba ba alright now

And so it came that I stood disillusioned

By everything I’d been told

I just didn’t believe love existed

They were all just digging for gold

Widows and bankers and typists and businessmen

Loved each other they said

But all it was though was just a manoeuvre

The quickest way into bed

And so I followed the others' example

And jumped into the melee

In the hunting grounds of Earls Court and Swiss Cottage

I did my best to get laid

Beer cans and parties, deb girls and arties

Bouncing around in the social confusion

Missing and making the grade

The very first time I must confess

I thought you’d be like all of the rest

And we’d be strangers once again

By the time we were dressed

But when you’d smoked your cigarette

And talked of some people that we’d met

I found myself asking was it set

Did you have to go yet

And so you laughed and then kissed me

And stayed for the whole weekend

Although the bed was so narrow

We had to sleep end to end

And so the weeks passed through my brain

In their dadaistic chain

I found myself seeing you again, and again and again

And all you gave you gave it free

Asking for nothing back from me

You gave yourself unselfishly as a part of me

And where I thought that just plucking

The fruits of the bed was enough

It grew to be less like fucking

And more like making love

Of all the girls I ever knew

Some loved and some denied me

And all the words I ever said

Have been no use to hide me

And all the songs I ever sung

Each one of them untied me

And all the girls I ever loved

Have left themselves inside me

Я пам’ятаю першу дівчину, яку я кохав

Це була Стефані

У дитячому садку займалася арифметикою

Сідай біля мене

Я б передав їй липкі цукерки під стіл

Де вчитель не бачив

Хоча зараз вона мене не згадає

Іноді я думаю, де вона може бути

Я пам’ятаю першу дівчину, яку поцілував

Це була Крістін, коли мені було десять

Мені сказали, що ми переїжджаємо

Я думав, що більше ніколи її не побачу

О, не забувай мене

Я повернуся, коли мені дозволять

Перш ніж навчитися брехати, коли йдеш

Тоді любов набагато легша

А в школі, вірите, триста хлопців

І зовсім без дівчат

Але ти дурень, якщо тобі потрібно піти

Тільки подумайте про радощі регбі

І підготовка вранці, крем Brylcreem і прищі

І біг по пересіченій місцевості, щоб вбити злі думки

Я здивований, що вижив

Я пробіг десять тисяч миль спиною до стіни

Я пам’ятаю першу дівчину, з якою займався коханням

Це було в парку

У нижніх садах розваг у Борнмуті

Влітку відразу після настання темряви

Мій розум хитався: О, яке відчуття

Я запізнився на автобус і йшов пішки додому дванадцять миль

І це справді не здавалося далеко

І все моє сімнадцяте літо

Бігаючи разом від натовпу та краваток

Роздягаємось і відчуваємо один одного

З пальцями і відчуттями, ротом і очима

Викликаючи на себе погляди старого несхвалення

Очима літнього місцевого жителя

Час, час, ми навіть не знали вас

Ви не зачепили нас своєю брехнею

У спокійні дні мого пізнього підліткового віку

Моя мета здавалася чіткою

Гра на електрогітарі з біт-групою

Ми підпалили бальні зали

Підготовка для фарбованих білявих портьє

Хто сказав нам ми ал-рі-йі-йайт

На его-подорож для підлітка-суперзірки

За тридцять шилінгів за ніч

І так вийшло, що я приїхав до Лондона

Шукати долі та слави

Зоряний погляд на мої морські успіхи

І надто впевнений у грі

Перша дівчина, яку я там зустрів, я думав, що потраплю туди

Але перша дівчина була чи не останньою

Вона залишила мої очі в каналізації

Вона сиділа на моєму підлозі в глуху ніч

Розгортання джойнту та оглядання в пошуках світла

Її одяг був таким чорним, а обличчя таким білим

Як я міг знати, що правильно?

І я сиділа, згорбившись, на своєму ліжку

Спостерігаю за нею у своїй невинності

І це було зовсім без сенсу, але занадто багато сенсу

Це привело мене до мосту безсилля

Антологія Арто лежала на підлозі

І думки, які вона мені подарувала

Я не зустрічався раніше

І опинилася напівзагіпнотизована

Я дивився на неї з благоговінням

З усього, за що вона виступала

І я більше за все хотів бути схожим на неї всіма почуттями

Але це було зовсім без сенсу, але занадто багато сенсу

Це привело мене до мосту безсилля

Вона підійшла до мене і поцілувала в грі

Взявши мою руку між її ніг, коли вона лежала

І вона подивилася мені в очі, але я відвернув їх

Не знайти слів, які б можна було сказати

І я ненавидів себе, але не міг поворухнутися

Розбита моя впевненість

Але це було зовсім без сенсу, але занадто багато сенсу

Це привело мене до мосту безсилля

Тепер погляд лампочки прорізав діри в моєму мозку

Коли вона встала в тиші, що висіла, як пляма

І я хотів говорити, або викликати її ім’я

Але як я міг почати пояснення?

І моя кімната обвинувачення все ще триває

Пасмо її волосся як доказ

Але це було зовсім без сенсу, але занадто багато сенсу

Це привело мене до мосту безсилля

О, я все ще думаю про неї, коли вночі йде дощ

І говорить своїм голосом неспокійним і марним

І я думаю, як може, я знайду її знову

О, я, мабуть, побачив би її більш простою

І я мав знати, що вона така ж, як я

Зрештою, це був лише здоровий глузд

Але це було зовсім без сенсу, але занадто багато сенсу

Це привело мене до мосту безсилля

Але це було зовсім без сенсу, але занадто багато сенсу

Це привело мене до мосту безсилля

Спочатку я взагалі мало виходив

Я просто залишився вдома в кайданах

Перебираю нитки моєї впевненості

І шукати останки

І коли я більше не міг цього терпіти

Спускаючись до клубу

Змішуючись зі звуками та натовпом

Я дозвольте музиці накрити мене

І тільки, самотні, арлекіни та мальовані фальші

Вибирайте свої шляхи крізь туман

Верхів, спадів і блюзу

І все, що я міг зробити, це вибрати свій шлях до вас

Хоча я не казав тобі

Вам просто потрібно було довести

Я був голодний, коли знайшов вас, але зараз у мене все гаразд

Вони зітхають, вони брешуть, біженці і супергерої

На льоду, так приємно вас бачити, як вас звати?

І все, що я міг зробити, це сказати те саме тобі

Візьміть вас за мить, хоча мить була неправдою

Але я був голодний, коли знайшов вас, і зараз у мене все гаразд

Хоча вуличний ліхтар переривав комендантську годину

Це не пролило світла на наш розум

Було б так легко любити тебе

У будь-який інший час

Тільки, самотній, ти прийшов до мене Ніч холодна висіла

У твоїх очах іншим разом я міг би залишитися з тобою

Але все, що я міг зробити, це повернутися до вас

Дякую за те, що ти мені дав тепер час сказати «Прощавай»

Я був голодний, коли знайшов вас, але зараз у мене все гаразд

Ба ба ба добре зараз

І так сталося, що я розчарувався

Усе, що мені сказали

Я просто не вірив, що любов існує

Вони всі тільки копали золото

Вдови, банкіри, друкарки та бізнесмени

Вони сказали, що любили один одного

Але все це було лише маневром

Найшвидший шлях до ліжка

І тому я наслідував приклад інших

І кинувся в рукопашну

У мисливських угіддях Earls Court і Swiss Cottage

Я зробив усе можливе, щоб потрахатися

Пивні банки та вечірки, деб дівчата та арти

Підстрибуючи в соціальній плутанині

Відсутність і виставлення оцінки

У перший раз я повинен зізнатися

Я думав, що ти будеш як усі решта

І ми знову були б чужими

Поки ми були одягнені

Але коли ви викурили сигарету

І говорив про деяких людей, яких ми зустрічали

Я запитав, чи це встановлено

Тобі ще треба йти

І от ти розсміявся, а потім поцілував мене

І залишився на цілі вихідні

Хоча ліжко було таким вузьким

Нам довелося спати до кінця

І так тижні проходили в моєму мозку

У їхньому дадаїстичному ланцюжку

Я бачив тебе знову, і знову, і знову

І все, що ви дали, ви дали безкоштовно

Не вимагаючи від мене нічого

Ви безкорисливо віддали себе як частину мене

І де я думав, що просто вищипування

Плодів грядки було достатньо

Це стало менше схоже на трахання

І більше схоже на заняття коханням

З усіх дівчат, яких я коли-небудь знав

Хтось мене любив, а хтось відмовляв

І всі слова, які я коли-небудь казав

Мене не було сенсу ховати

І всі пісні, які я коли-небудь співав

Кожен із них розв’язав мене

І всі дівчата, яких я коли-небудь любив

Залишили себе всередині мене