Sorgens kammer - Del II - Dimmu Borgir

Minnenes ekko stiller timen

Kneblet i tungsinnets lenker faller jeg ifra

Ikke lenger vil jeg være boltet fast i vemodighetens anker

Men endelig få lengselens slukket — Etter å dra

Drakk jeg for meget av livshåpets krus

Tok jeg gledens forfengelighet for gitt

For min strid mot tomhetens smerte — Denne dødsangstens rus

Er det eneste ene igjen — Som er mitt

I min ensomhet vet jeg likevel

At jeg ikke har noen andre å takke enn meg selv

Derfor er jeg rolig når

Repet strammer rundt min nakke

Stumme viner kan ei gi trøst

Menigmann i gravkorets forsamling vil aldri fatte

Det landet av fortapelse

Jeg egenhendig skapte

Denne intense dragning mot dødens portaler

(Har jeg som) En vandrende studie i gråtkvalt messe-noir

Behersket siden tidens morgen

Men noe jeg aldri lot slippe taket — Var sorgen

Відлуння спогадів задає годину

Кляп у ланцюгах меланхолії я спадає

Я більше не буду прикручений до якоря меланхолії

Але нарешті згаси тугу - Після відходу

Я випив занадто багато кухля надії на життя

Я прийняв марнославство радості як належне

За мою боротьбу з болем порожнечі - Сп'яніння цим страхом смерті

Залишився єдиний - Який мій

У своїй самотності я ще знаю

Що мені нема кому дякувати, крім себе

Тому я спокійний коли

Мотузка натягується навколо моєї шиї

Німі вина не можуть подарувати втіху

Звичайна людина в громаді могильного хору ніколи не зрозуміє

Та земля загибелі

Я створив своїми руками

Це інтенсивний потяг до воріт смерті

(Чи є у мене це) Блукаючий кабінет у плакучому мессе-нуарі

Освоєно з зорі часів

Але те, чого я ніколи не відпускав, — це горе