Kopretiny - Sto zvířat, Tomas Belko, Karel Šváb

Dáváš mi kytku k výročí

A nedíváš se do očí

Možná ještě máš za očima

Laciný hotel v centru Říma

Kde bylo vidět mnohem víc

Ve světle ze tvých zřítelnic

A já jsem tehdy netušila

Že to je maska, ta se smyla

Sám sobě se jen podobáš

A tohle je trest pro oba

I když jen já mám pocit viny

Včera jsem spala s někým jiným

Dáváš mi kytku kopretin

Kdo překročí svůj vlastní stín

A řekne, co je nevyřčeno

Na rtech mám to cizí jméno

A tolik našich prázdných let

Možná ses ve mě trochu splet

A proto jsi tak náladový

Ješitný hlupák, dvěma slovy

A o to víc zní jako vtip

Že já teď na tom nejsem líp

Teď, když mi dáváš kopretiny

Včera jsem spala s někým jiným

Ти даруєш мені квітку на ювілей

І ти не дивись собі в очі

Можливо, у вас ще є очі

Дешевий готель в центрі Риму

Де бачили ще багато чого

У світлі твоїх поглядів

І я тоді не мав уявлення

Щоб це була маска, це змило

Ви просто схожі на себе

І це покарання для них обох

Хоча тільки я почуваюся винним

Я вчора спав з кимось іншим

Ти даруєш мені квітку ромашок

Хто перетинає власну тінь

І скаже те, що не сказано

У мене на вустах іноземне ім’я

І стільки наших порожніх років

Можливо, ви трохи розгубилися щодо мене

І тому ти такий примхливий

Марнославство, двома словами

І це ще більше схоже на жарт

Що я зараз не кращий

Тепер, коли ти даруєш мені ромашки

Я вчора спав з кимось іншим