Écoutez-moi les gavroches - Renaud

Pour toutes les fleurs du béton,

Pour tous les gamins de Paris,

J’ai composé cette chanson

Pour éclairer leurs sombres nuits.

Pour ceux qui vivent sur le bitume,

Qui n’ont jamais vu le gazon,

Qui ne connaissent que la brume,

Qui n’ont qu’un ciel gris pour plafond.

Ecoutez-moi, les Gavroches,

Vous les enfants de la ville,

Non Paris n’est pas si moche,

Ne pensez plus à l’an 2000.

Ouvrez vos yeux pleins d’innocence

Sur un Paris qui vit encore

Et qui fera de votre enfance

Le plus merveilleux des décors.

Voyez plus loin que l’horizon,

Le temps n’a pas tout démoli,

Les rues sont pleines de chansons,

Les murs ne sont pas toujours gris.

Ecoutez-moi, les Gavroches,

Vous les enfants de la ville,

Non Paris n’est pas si moche,

Ne pensez plus à l’an 2000.

Traînez vos vies dans les ruelles,

Dans les vieux bistrots, dans les cours,

Et sur les pavés éternels

Qui n’ont pas quitté les faubourgs.

Allez respirer sur la Butte

Tous les parfums de la Commune,

Souvenir de Paris qui lutte,

Et qui pleure parfois sous la Lune.

Allez, Ecoutez-moi, les Gavroches,

Vous les enfants de ma ville,

Non Paris n’est vraiment pas si moche,

Ne pensez plus à l’an 2000

Для всіх бетонних квітів,

Для всіх дітей у Парижі,

Я написав цю пісню

Щоб освітити їхні темні ночі.

Для тих, хто живе на асфальті,

Хто ніколи не бачив дерну,

Хто знає тільки туман,

У кого лише сіре небо для стелі.

Послухайте мене, Гавроші,

Ви, міські діти,

Ні Париж не такий потворний,

Не думайте більше про 2000 рік.

Відкрийте свої невинні очі

Про Париж, який все ще живе

І хто зробить твоє дитинство

Найпрекрасніші краєвиди.

Дивіться далі за горизонт,

Час не все знищив,

Вулиці повні пісень,

Стіни не завжди сірі.

Послухайте мене, Гавроші,

Ви, міські діти,

Ні Париж не такий потворний,

Не думайте більше про 2000 рік.

Тягни своє життя алеями,

У старих бістро, у дворах,

І на вічній бруківці

Хто не виїхав з околиць.

Іди подихай на Бьютте

Усі смаки Комуни,

Пам'ять про тяжкий Париж,

А іноді плаче під місяцем.

Ну, послухайте мене, Гавроші,

Ви, діти мого міста,

Ні, Париж справді не такий потворний,

Не думайте більше про 2000 рік