Comme d'hab' - Kacem Wapalek, Nemir

Comme d’hab', on va leur mettre la pression

Même s’ils n’aiment pas la zik que l’on aime

Chaque fois que j’allume la télévision

J’ai l’sentiment, l’impression que l’on gêne

Leurs journalistes me posent trop de questions

Ne comprennent rien aux vies que l’on mène

Comme d’hab'… (Comme d’hab')

Comme d’hab'… (Comme d’hab')

Kacem fout l’faya, fait des dégâts, rend dingues des gars

Et, sans dégainer de guns, les dég-dégomme

Des gamins déconnent, des gones ont des guns et des cônes

Mais n’ont pas d'école et décollent, on picole, on dégueule des canettes

On rigole, on galère, on galope, on n’est pas des gars lents

Ni des gens galants, ça vient d’cette bouche d'égout dégueulasse…

L’esprit en proie à trop de sinsemilia

J’suis comme ces milliers de fils d’ouvriers humiliés

Gentil garçon timide, l’ami, aucune limite

J’milite pour le love, leurs conneries m’saoulent

Ils se moquent de nos gimmicks, chaque fois qu’ils nous imitent

Ils nous font passer pour des loques, pour des fous

J’résiste même si c’est pas facile tous les jours

Trop de larmes ont coulé sur mes joues

Dis-leur, dis-leur qu’on fait pas ça pour les sous

Oh no no no

Comme d’hab', on va leur mettre la pression

Même s’ils n’aiment pas la zik que l’on aime

Chaque fois que j’allume la télévision

J’ai l’sentiment, l’impression que l’on gêne

Leurs journalistes me posent trop de questions

Ne comprennent rien aux vies que l’on mène

Comme d’hab'… (Comme d’hab')

Comme d’hab'… (Comme d’hab')

Quand un énième anonyme mime Eminem mais n’aime

Que les mots déments les moins lumineux, je l'élimine en le nommant

«L'ennemi de l'âme des mots «, le monde a mis là mes démons

Dans mon art: un peu trop de monde, et mon âme a dû

Me redemander en mendiant d’y remédier, j'écris mes dires

En trimant dur, et prémédite un crime odieux, j’ai cru m’aider

En cramant des micros, mon dieu, ma rime est dure, un diamant brut

Et sans écrin, j'écris mes dires et dis qu'ça craint, dur de mieux finir…

Se vanter, c’est vite une aventure avant tout

Dans vos textes, évitez d’inventer…

Nemir en invité: ça va tout savater

Souviens-t'en, c’est vital…

Comme d’hab', on va leur mettre la pression

Même s’ils n’aiment pas la zik que l’on aime

Chaque fois que j’allume la télévision

J’ai l’sentiment, l’impression que l’on gêne

Leurs journalistes me posent trop de questions

Ne comprennent rien aux vies que l’on mène

Comme d’hab'… (Comme d’hab')

Comme d’hab'… (Comme d’hab')

Le rap est mort alors on lui a fait sa fête des mères…

Enfant d’deux mondes: j’ai fuit l’démon…

La foule demande le fou, l’dément…

J’viens foutre la merde avec des mots: j’me moque des modes…

Rien à foutre

Nemir, Kacem Wapalek, Juliano, Guts, Blanka

Mireille mafieu, David assez louche

Pamela en personne, Mickaël vend des taz'

Як завжди, ми будемо тиснути на них

Навіть якщо їм не подобається музика, яка подобається нам

Кожен раз, коли я вмикаю телевізор

У мене таке відчуття, враження, що ми заважаємо

Їхні журналісти задають мені занадто багато запитань

Не розумієте життя, яке ми ведемо

Як завжди... (Як завжди)

Як завжди... (Як завжди)

Кацем злякався, завдає шкоди, зводить хлопців з розуму

І, не витягаючи жодної зброї, дег-дегум

Діти возитися, пішли отримали рушниці та конуси

Але не в школі і злітаємо, ми п'ємо, ми блюємо банки

Ми сміємося, ми боремося, ми галопом, ми не повільні хлопці

Не галантні люди, це йде з цього огидного лазу...

Розум страждає від занадто великої кількості синсемілії

Я як ті тисячі синів принижених робітників

Гарний сором'язливий хлопчик, друг, без обмежень

Я агітую за кохання, їхня фігня напиває мене

Вони сміються з наших трюків, щоразу, коли вони нас наслідують

Вони роблять нас схожими на лахміття, як на божевільних

Я опираюся, навіть якщо це нелегко щодня

Забагато сліз котилося по моїх щоках

Скажи їм, скажи їм, що ми робимо це не заради грошей

О ні, ні

Як завжди, ми будемо тиснути на них

Навіть якщо їм не подобається музика, яка подобається нам

Кожен раз, коли я вмикаю телевізор

У мене таке відчуття, враження, що ми заважаємо

Їхні журналісти задають мені занадто багато запитань

Не розумієте життя, яке ми ведемо

Як завжди... (Як завжди)

Як завжди... (Як завжди)

Коли ще один анонім міміє Емінема, але не любить

Що найслабші божевільні слова я усуваю, називаючи

«Ворог душі слова», світ поклав туди моїх демонів

У моєму мистецтві: трохи тісно, ​​а моя душа мала

Попросіть мене ще раз, благаючи виправити це, я пишу свої слова

Наполегливо працюючи й навмисно готуючи жахливий злочин, я думав, що допомагаю собі

Мікрофони лопаються, боже мій, моя рима тверда, діамант у грубому

А без коробки я пишу свої слова і кажу, що це нудно, важко закінчити краще...

Хвалятися швидко – це перш за все пригода

У своїх текстах уникайте вигадування...

Немир як гість: все врятує

Пам'ятайте, це життєво важливо...

Як завжди, ми будемо тиснути на них

Навіть якщо їм не подобається музика, яка подобається нам

Кожен раз, коли я вмикаю телевізор

У мене таке відчуття, враження, що ми заважаємо

Їхні журналісти задають мені занадто багато запитань

Не розумієте життя, яке ми ведемо

Як завжди... (Як завжди)

Як завжди... (Як завжди)

Реп помер, тому ми присвятили йому День матері...

Дитина двох світів: Я втік від демона...

Натовп просить божевільного, божевільного...

Я прийшов обдурити лайно словами: мені байдуже до моди...

Мені байдуже

Немір, Кацем Вапалек, Хуліано, Гутс, Бланка

Мірей Маф'є, Девід досить підозрілий

Памела особисто, Мікаель продає таз'