Что стоишь, качаясь… - Александр Пушной

Что стоишь, качаясь,

Тонкая рябина,

Головой склоняясь

До самого тына?

А через дорогу

За рекой широкой

Так же одиноко

Дуб стоит высокий.

«Как бы мне, рябине,

К дубу перебраться,

Я тогда б не стала

Гнуться и качаться.

Тонкими ветвями

Я б к нему прижалась

И с его листвою

День и ночь шепталась».

Но нельзя рябине

К дубу перебраться,

Знать ей сиротине —

Век одной качаться

Что стоишь, качаясь,

Тонкая рябина,

Головой склоняясь

До самого тына?

До самого тына?

Що стоїш, хитаючись,

Тонка горобина,

Головою схиляючись

До самого тину?

А через дорогу

За річкою широкою

Так само самотньо

Дуб стоїть найвищий.

«Як би мені, горобині,

До дуба перебратися,

Я тоді б не стала

Гнутися та хитатися.

Тонкими гілками

Я б до нього притиснулася

І з його листям

День і ніч шепотілася».

Але не можна горобині

До дуба перебратися,

Знати їй сиротині

Століття однієї хитатися

Що стоїш, хитаючись,

Тонка горобина,

Головою схиляючись

До самого тину?

До самого тину?